Войти с помощью

Голова Київської міської організації Єдиного Центру Вікторія Ліснича заявила, що вона глибоко стурбована кровопролитними військовими діями на території Грузії, які привели до загибелі сотень людей на території дружної до Україні держави. Повідомляє прес-служба Єдиного Центру.

Вікторія Ліснича від імені кожного члена Київської міської організації Єдиного Центру висловлює щире співчуття всім потерпілим, поділяє їхній біль і страждання. «Збройний конфлікт в Грузії показує, яку ціну має сплатити грузинський народ за свободу, цілісність власної країни та право бути господарем на своїй землі», – наголошує Вікторія Ліснича.

За її словами у Київській міській організації Єдиного Центру занепокоєні агресивними діями Російської Федерації, яка будучи спостерігачем у врегулюванні конфлікту, стала його безпосереднім учасником. «Вважаємо, що своїми діями Російська Федерація втратила право називатися «миротворцем». Цю місію повинні виконати інші, незацікавлені країни», – підкреслює Вікторія Ліснича, додаючи, що очолювана нею організація повністю підтримує позицію Президента України Віктора Ющенка, який закликав докласти всіх зусиль для припинення збройного протистояння у Грузії та початку мирних переговорів.

На политической сцене латиноамериканского континента действуют политические «качели» – постоянная смена левых режимов правыми. 

Сегодня, 15 августа, вступает в должность новый президент Парагвая – бывший епископ Фернандо Луго. Закончилось правление правой партии «Колорадо», длившееся 61 год: Луго стал очередным представителем левых сил, которые ныне правят почти всеми странами Латинской Америки.

Наследство ему досталось тяжелое. Парагвай – самая бедная страна Южной Америки. 42% населения живут в нищете, половина населения неграмотна, латифундисты владеют 80% земель, экономика – это контрабанда и торговля контрафактной продукцией, коррупция и беззаконие поразительны даже по латиноамериканским масштабам. Луго обещает аграрную реформу, повышение цены за экспортируемую электроэнергию, улучшение медицинского обслуживания и образования.

«Левый поворот» в других странах континента – Венесуэле, Боливии, Бразилии, Аргентине, Уругвае, Эквадоре, Никарагуа, Гватемале – помог Луго мобилизовать парагвайцев на поддержку своей программы.
Триумфальное шествие к власти латиноамериканских левых – не случайность. Он обусловлен не только крахом неолиберальной модели 80-х – 90-х годов, но и всей, почти 200-летней историей независимости стран Латинской Америки. Левые традиции там чрезвычайно сильны. 16-летняя война за освобождение от испанского колониализма привела к развалу всей социальной системы, разрушению экономики, обнищанию и одичанию населения. Это стало причиной возникновения радикальных движений с широкой социальной базой.

Интеллектуальная нечестность и вина всех 

На момент написания этой статьи прекращение огня между Россией и Грузией является, как говорят, в лучшем случае шатким, а в худшем – не стоит и той бумаги, на которой о нем было объявлено. Возможно, мы снова вернулись на стадию "замороженного конфликта", за тем исключением, что при оценке произошедшего обнаруживается, что фигуры на шахматной доске стоят в другом порядке. Прежнего статус-кво больше нет. Что придет ему на смену?

Однако в первую очередь давайте оглянемся назад и четко уясним: вина лежит на обеих сторонах.

Широкомасштабное применение силы Грузией и людские потери 7-8 августа были катастрофой и имели диспропорциональный характер. Более того, очень важно понимать тот факт, что хотя Южная Осетия и является юридически территорией Грузии (чего Россия никогда не оспаривала), большинство жителей Южной Осетии не хотят, чтобы их республика входила в состав Грузии. Сейчас, после уничтожения Цхинвали это большинство стало еще больше. Поэтому, хотя в данном случае и можно говорить о стратегическом просчете, в первую очередь речь должна идти о моральной вине.

Но действия Грузии нельзя назвать неспровоцированными. Сепаратисты из Южной Осетии как задолго до 7 августа, так и непосредственно в тот день применяли силу против грузинских подразделений и населенных пунктов. Российская сторона, оказывавшая им военную и экономическую поддержку, тоже несет ответственность, а роль российских "миротворцев" в событиях 7 августа до сих пор остается неясной.

Чергові громадські слухання сфальсифікували в столиці. По вулиці Серафімовича запланована будівля, яка вражає своїми гігантськими масштабами та неоковирністю. Звісно, що жодні жителі прилеглих будинків не погодяться на 35-ти поверхову двоголову башту у себе над головою, тому забудовник замість справжніх слухань проводить вистави з ляльками, де невідомі злочинці грають роль жителів.

Фальсифікація громадських слухань – єдиний спосіб обійти думку мешканців проти забудови їх скверу, прилеглої території. І те що почалось з поодиноких випадків зрештою переросло в домінуючу тенденцію – про що вже неодноразово писали в ЗМІ.

І цього разу ми не побачили нічого вражаючого – ті ж самі люди, які ходять з слухань на слухання наче на роботу, та слухняно піднімають руки по команді ведучого. Єдина проблема – вирішують вони долю інших людей, яким забирають повітря, простір, дитячі майданчики та зелені насадження.

Обговорюваний майданчик на вул. Серафімовича знаходиться навпроти будинків 13 та 19-а у зеленій зоні біля проспекту Возз’єднання.

– Может, тогда не надо было лезть на рожон и отменять мораторий на прекращение огня? 

– У нас не было выхода. Россия собиралась проглотить Грузию, как это уже однажды было. Теперь же мы проглочены не будем. Мы не только сохраним государственность, но и выдворим российские силы за пределы Грузии – чего бы это ни стоило. Я не собираюсь идти ни на какие компромиссы с режимом Путина. 

– С чьей же помощью?

– С помощью собственных сил и с помощью друзей по всему миру. Мне предлагали: давай ты сохранишь власть, но согласишься с тем, что статус Южной Осетии и Абхазии будет открытым. Так вот: никогда Грузия не согласится отдать ни сантиметра своей территории ни России, ни кому-либо другому. Мы будем сражаться до конца. Народ Грузии продемонстрировал блестящую выдержку, и это в тот момент, когда 1200 танков бегают по твоей территории. Сохранять такое хладнокровие и единство способны только очень развитые народы. Мы за последние 15 лет очень развились, а Россия это как-то пропустила мимо ушей. Она сейчас вызвала огромную трагедию, погибли люди.

Новообрана голова новоутвореної Київської міської організації партії “Єдиний центр” в ексклюзивному інтерв’ю “Хрещатику” розповіла про себе та міську організацію цієї політичної сили. Як з’ясував “Хрещатик”, пані Ліснича бачить себе новою людиною у політиці, а Київ — єдиним центром Української держави.

— Голова партії Ігор Кріль охарактеризував вас як наймолодшого керівника регіональної парторганізації. Розкажіть, як ви потрапили в політику.

— Я медик за фахом. Ставши депутатом Шевченківської райради, очолила сферу охорони здоров’я центрального району Києва. Була одним із наймолодших керівників у Шевченківській РДА і спочатку мала певні сумніви, чи зможу я ефективно працювати в медицині центрального району столиці, не маючи того досвіду, який, скажімо, є у моїх старших колег — поважних лікарів. Проте я сказала собі: якщо ти щось починаєш, то повинна іти до кінця. І за ті понад два роки, протягом яких я очолювала галузь охорони здоров’я в цьому районі, мені разом з командою вдалося багато чого змінити у медичному обслуговуванні. Однією з перших почала вибудовувати систему страхової медицини в центральній райполіклініці. Коли ж голова РДА запитав мене, чи я не боюся провалу, я відповіла: “Ні. Якщо ця система не буде ефективною, я піду”. Однак не минуло й місяця, як результат моєї роботи став очевидним — поліклініка законно заробила понад 100 тисяч гривень. І я побачила, що моя ідея — формувати страхову медицину не в загальноукраїнському форматі, а на рівні окремих успішних медичних закладів — повністю виправдала себе.

Ни осетинский, ни грузинский, ни российский народы не получили и не получат в будущем никакой выгоды от этой войны. 

Сегодня, в момент острейшего кризиса на Кавказе, наверное, самое время вспомнить, с чего начинался развал Советского Союза. Первым в кровавой череде межнациональных конфликтов, взорвавших некогда единое государство, стал 20 лет назад Нагорный Карабах. Затем были резня турок-месхетинцев в Узбекистане, бои в Приднестровье и в Абхазии, осетино-ингушские, русско-чеченские и многие другие столкновения. В конце 80-х годов сработали взрывные устройства с часовым механизмом, заложенные в фундамент СССР его строителями: произвольная перекройка карты Российской империи, насильственное переселение народов, немотивированные передачи земель от одной республики другой...

В период развала СССР все латентные конфликты вышли наружу. Набравшие ход центробежные силы привели не только к размежеванию пятнадцати «братских» республик, образовавших огромную Советскую империю, но и к распаду нескольких из них на составные части. И если первый из этих процессов, к счастью, прошел относительно бескровно – у союзной власти уже не хватало ресурсов помешать устремлениям республиканских элит, то во втором случае интересы республиканских властей и национальных элит столкнулись в жестком противоборстве, переросшем в межэтнические войны. Их плоды мы пожинаем до сих пор.

Редактор газеты «Молодежные Хроники» и Интернет – издания «Общественное сопротивление Украины» требует возбудить уголовное дело в отношении следователя Соломенского РУ ГУ МВД Украины в г. Киеве И.Дьордяя за привлечение заведомо невиновного к уголовной ответственности, совмещенное с обвинением в совершении тяжкого преступления, а также с искусственным созданием доказательств обвинения или другой фальсификацией. Об этом, говорится в заявлении Вадима Гладчука столичной прокуратуре, Генеральной прокуратуре Украины, президенту и спикеру Верховной Рады Украины.

Как отмечает в заявлении журналист, во время пикетирования молодежным объединением «Молодежь – надежда Украины» 16 июля 2007 года Тендерной палаты Украины «на меня напал гр. Ткаченко А.Н. под прикрытием охранников, с целью препятствия моей законной журналистской деятельности главного редактора-журналиста газеты «Молодежные хроники» и Интернет-издания «Sprotiv.org» последний повредил (разбил) мой собственный фотоаппарат и в присутствии свидетелей стал угрожать мне физической расправой и тюрьмой.

Минулого тижня громадська організація "Молодь - надія України" пікетувала офіс партії регіонів з незвичною вимогою - вигнати з партійних лав Василя Горбаля. На думку представників організації Василь Горбаль - ворог преси, який залякує і погрожує журналістам, перешкоджає їх професійній діяльності. "Горбаль - це другий Калашніков" - такий лозунг лунав під стінами "Зоряного" на Печерську.

Історія почалася два тижні тому, коли Вадим Гладчук, відомий громадський діяч та редактор сайту "Спротив" вирішив зачепити тему повязану з Василем Горбалем та його лідерством у київській партійній організації. На редагованому ним сайті "Громадський спротив України", він передрукував статтю "Януковича замінить Василь Горбаль?!" із сайту “Мігньюз”.  Після цього до нього почали телефонувати невідомі і пропонувати хабарі за видалення статті. "Ми не продаємося. "Хочете дати офіційний коментар - надсилайте, опублікуємо" - відповідав Вадим Гладчук. Після цього йому зателефонував один із помічників Горбаля, який і вдався до відвертих погроз.

У сучасній українській риториці часто озвучується необхідність формування «середнього класу», говорять про виняткову важливість забезпечення умов роботи «малого і середнього бізнесу». Але при обговоренні цих проблем часто прийнято оперувати поняттями дуже абстрактними, не звертаючись до конкретностей.

Автор вже звертався на сторінках „Економічної правди” до питань системної нездатності можновладців працювати в інтересах громади, виборців (http://epravda.com.ua/news/2007/12/7/58405.htm).

Давайте подивимось на деякі недоліки держ.регулювання (станом на червень 2008), звернемо увагу на абсолютно конкретні проблеми:

1. Чи можуть нормативні акти СРСР регулювати роботу в мережі Інтернет?!
Досить давно існує такій зрозумілій і властивий сучасній діловій практиці термін «фриланс» (віддалена робота за допомогою мережі Інтернет), «фрилансер» (вільний працівник – не в штаті підприємства).
В межі якого нормативного акта наше законодавство намагається втиснути регулювання такої роботи? Відповідь наступна: «Положення про умови роботи надомників», затверджене 29.09.1981 ДержкомпраціСРСР. У 2008 році Мінпраці в одному зі своїх Листів звертає увагу, що даний акт СРСР діє, крім норм про порядок надання відпусток.
Чи може таке радянське ще положення адекватно регулювати сучасні реалії? У 1981 році не було й натяку на мережу Інтернет, а от сучасна робота «фрилансера» повинна в нього вкладатись…
Наприклад, в одному з великих міст-„мільйонників” України є такий (вже не екстраординарний) приклад: на центральній вулиці міста мешкає фахівець, що виконує роботу в США за допомогою Internet (при цьому роботодавець у США не догадується про таку дислокацію). Це - типовий випадок такої от віддаленої роботи. Чи можна сподіватися на розуміння таким фахівцем "сучасної-адекватної" регламентації його роботи нормативним актом СРСР за 1981 рік?!
Як Ви вважаєте - з моменту появи в 90-х роках Internet у житті українського суспільства – можна було встигнути створити сучасні нормативні акти? Звичайним дорученням Кабміну таке здійснюється.

baner 1
при использовании материалов ссылка на Выборы.org обязательна.

© 2002—2022 «Выборы.ORG»