Парламентські вибори 2007 р.: можливий розподіл посад після виборів

Вже кілька парламентських виборчих кампаній поспіль в українській політиці запроваджується практика заявлення ще під час передвиборчої кампанії якщо не всіх планів кадрових призначень у випадку виграшу, то, принаймні, кандидатур на ключові посади. Чи не першим цю тактику взяв на озброєння БЮТ – виборцю від початку давали зрозуміти, що голосуючи за БЮТ, він голосує за „Юлю-прем”єра”. Тепер до цієї тактики вдалися всі три основних гравця, що так чи інакше, в статусі влади чи опозиції, однак беззаперечно братимуть участь у формуванні уряду і в заповненні інших ключових державних посад в центральній владі та регіонах. Деякі кандидатури заявлені НУ-НС, БЮТ та ПР офіційно, деякі є очевидними, щодо деяких відбувались витоки інформації, а щодо інших можна зробити певні висновки на основі аналізу розстановки сил, особистих, економічних та політичних зв’язків. Експерти Агентства моделювання ситуацій вирішили звести до купи наявні відомості, оскільки кадрові плани найпотужніших політичних сил становлять інтерес і для експертного середовища, і для ЗМІ, і для виборців.

Таким чином, ми пропонуємо аналіз можливих кадрових призначень за різного розвитку подій – залежно від того, як саме буде розподілено парламентські мандати після 30 вересня 2007 р.

1. Зведена таблиця можливих кандидатів на керівні посади в Кабінеті міністрів України від політичних партій та блоків 

2. Можливі кандидати на міністерські посади від Партії регіонів

- Прем’єр-міністр

Віктор Янукович

Народився 9 липня 1950 року в робітничому селищі Жуковці під містом Єнакієве, Донецької області.
Серпень — вересень 1996 — заступник голови; вересень 1996 — травень 1997 — 1-й заступник голови; 14 травня 1997 — 21 листопада 2002 — Голова Донецької облдержадміністрації та Голова Донецької облради.
21 листопада 2002 — 5 січня 2005 — Прем’єр-міністр України, Член Ради національної безпеки і оборони України
З 4 серпня 2006 — Прем′єр-міністр України, Член Ради національної безпеки і оборони України

В.Янукович після того як вдруге став Прем’єр-міністром внаслідок формування Антикризової коаліції і після дострокових виборів залишається чи не єдиним кандидатом від ПР на пост глави уряду. Хоча в недалекому минулому в експертному середовищі дискутувалася теза про те, що В.Янукович втрачає вплив в Партії регіонів і посилюється «група Ахметова». Але представники останньої, розуміючи колосальну електоральну вагу Віктора Януковича, навряд чи зважаться на його зміщення. Можуть виникнути деякі технічні моменти в процедурі подання кандидатури на затвердження до ВР Президентом В.Ющенком. Тому факт подання кандидатури Віктора Януковича на посаду глави уряду може бути предметом чергового торгу в кадровій площині зі сторони Секретаріату Президента.


- Віце-прем’єр-міністри

Перший віце-прем’єр міністр, Міністр фінансів України - Микола Азаров

Народився 17 грудня 1947 року в м.Калуга (Росія).
1996 – 2002 рр. – Голова Державної податкової адміністрації України; член Координаційної ради з питань політики фінансового сектору; член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування, член Ради національної безпеки і оборони України.
У 1993—1994 рр. був виконувачем обов′язків голови Партії праці. З листопада 2000 року — член президії Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України». 5 березня 2001 року очолив Партію регіонів, а через півроку подав у відставку з цієї посади. У квітні 2003 року на 5-му з’їзді Партії регіонів обраний головою політради.
Листопад 2002 - 3 лютого 2005 – Перший віце-прем’єр-міністр України, Міністр фінансів України. У грудні 2004 — січні 2005 (після відпустки, а згодом відставки Віктора Януковича та перед призначенням Юлії Тимошенко) в.о. Прем’єр-міністра України.
26 березня 2006 обраний до Верховної Ради за списком Партії регіонів. У серпні 2006 його знову призначено на посаду першого віце-прем’єра та міністра фінансів в уряді Віктора Януковича.

Микола Азаров в іміджевому плані для Партії регіонів не самий зручний претендент на урядові посади. Опозиційний табір активно і систематично проводить викриття неринкових схем Міністра фінансів Миколи Азарова. Разом з тим він для бізнесового лобі з Партії регіонів продовжує залишатися надійним гарантом фінансової стабільності розвитку великого бізнесу. Преференційне відшкодування ПДВ для наближених до ПР і інші фінансові важелі зміцнюють шанси Азарова продовжувати бути головним фінансовим обличчям уряду.

Окрім того, необхідно враховувати, що М.Азаров достатньо досвідчений як політик так і урядовець, не ринковик, але жорсткий адміністратор і в даному напрямі професіонал, яких в команді В.Януковича не так вже й багато. Тому навряд чи від його послуг відмовиться В.Янукович.

Зрештою М.Азаров достатньо зручна персона, щоби будь-яку негативну інформацію перекидати особисто на його персону, і відбілюючи тим самим В.Януковича.


Віце-прем’єр-міністр з питань ПЕК - Андрій Клюєв

Народився 12 серпня 1964 року у Донецьку.
З 1994 року - заступник Голови Донецької обласної ради з виконавчої роботи. З листопада 1995 року по квітень 1996 року - заступник Голови з питань розвитку ринкових відносин, приватизації, реформування економіки та праці, вугільної промисловості Донецької облдержадміністрації.
З 1996 року - перший заступник Голови Донецького міськвиконкому. З 1998 року - заступник Голови з питань політико-правової роботи, заступник Голови з питань розвитку територій та зовнішньоекономічних зв′язків, виробництва товарів народного споживання Донецької облдержадміністрації.
На І етапі ІV з’їзду Партії регіонів 14 грудня 2001 року обраний першим заступником Голови Партії.
З квітня 2002 року - народний депутат України, член фракції "Регіони України", голова Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
На V з’їзді Партії регіонів 19 квітня 2003 року обраний Секретарем Політради Партії.
У 2003-2005 роках - віце-прем’єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу, 4 серпня 2006 р. знову призначений на цю посаду

Так звана група «група Клюєва» в Партії регіонів переживає не найкращі часи. Він активно виступав проти проведення позачергових парламентських виборів, і після того «великий бізнес» ПР зміг домовитися зі Секретаріатом Президента щодо прийнятних умов, за яких Партія регіонів погоджувалася взяти участь у виборах, позиції Клюєва в уряді значною мірою були розхитані. Але А.Клюєв, найімовірніше, збереже свою посаду в новому уряді, хоча при цьому можна з впевненістю стверджувати про те, що конкуруючі групи в ПР будуть чекати зручного моменту (кризи в ПЕК) для того, щоб усунути А. Клюєва від будь-якого суттєвого впливу на урядову політику.


Віце прем’єр-міністр з гуманітарних питань - Дмитро Табачник

Народився 26 листопада 1963 року у Києві.
1997- 1998 рр. – радник Президента України.
1998-2003 рр. – народний депутат України ІІІ, ІV скликань.
З червня 2002 по березень 2003 р. – голова Комітету у закордонних справах Верховної Ради України.
З листопада 2002 по лютий 2005 р. – Віце-прем’єр-міністр України.
З лютого 2005 р. – директор Національного експертного інституту України.
У березні 2006 р. - обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Із 4 серпня 2006 року – Віце-прем’єр-міністр України (в Уряді опікується широким спектром соціальних та гуманітарних питань).

Дмитро Табачник під час свого другого перебуванні на посаді віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань в уряді В.Януковича врахував багато моментів своєї публічної діяльності, які були предметом критики під час першої каденції на даній посаді. Також Д.Табачник підтвердив свою лояльність до Партії регіонів, оформивши членство в цій політичній силі.


Раїса Богатирьова

Народилася 6 січня 1953 року в м. Бакал Челябінської області, Російська федерація.
1990-1994 рр. - народний депутат України 1 скликання, член Комісії Верховної Ради України з питань здоров′я людини,
1994-1999 рр. - заступник Міністра, перший заступник Міністра охорони здоров′я України,
1999-2000 рр. - Міністр охорони здоров′я України,
З 2000 р. - науковий консультант Президента України,
2000-2002 рр. - народний депутат України 3 скликання,
2002- 2005 рр. - народний депутат України 4 скликання, керівник фракції Партії регіонів у ВРУ "Регіони України".
З 2006 року – народний депутат Верховної Ради України 5 скликання. Голова парламентської фракції Партії регіонів. Член Політвиконкому Партії реґіонів. Член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров′я, материнства та дитинства.

Раїса Богатирьова в експертних коментарях є можливою претенденткою на посаду спікера ВР або, як мінімум, віце-спікера. Проте все це не виключає її урядових амбіцій, зважаючи на хиткість парламентських посад та відносно незначний потенціал для подальшого політичного просування. Зважаючи на широкий спектр проблем гуманітарної сфери – Богатирьова зможе на цій посаді знайти свою нішу.


- Міністри

Міністр Кабінету Міністрів України – Анатолій Толстоухов

Народився 2 січня 1956 р. в м. Харцизьку Донецької області.
У 1990 році обраний народним депутатом Верховної Ради України.
1995 – 1997 роки – заступник Міністра Кабінету Міністрів України.
1997 –1999 – Міністр Кабінету Міністрів, Урядовий Секретар Кабінету Міністрів України.
З 2000 року був заступником голови Київської міської державної адміністрації з питань освіти та культури.
У 2003 - 2005 роках обіймав посаду Міністра Кабінету Міністрів України.
Голова громадської організації “Всеукраїнська екологічна Ліга”. Почесний президент Фонду сприяння розвитку мистецтв.
Головний редактор журналів “Філософська думка” і “Практична філософія”.
4 серпня 2006 року призначений Верховною Радою України на посаду Міністра Кабінету Міністрів України.

Міністр Анатолій Толстоухов за роки своєї роботи на даній посаді заслужив прихильність глави уряду В. Януковича. Тому надалі штабну роботу ймовірно залишать саме за Толстоуховим.


Міністр аграрної політики України – Сергій Рижук

Народився 20 січня 1950 р.
У 2003 - 2005 роках обіймав посаду Міністра аграрної політики.
Працював заступником директора Центральної наукової бібліотеки Української академії аграрних наук,
З 2006 року Голова підкомітету з питань реформування сільського, водного та лісового господарства, виробництва та якості сільськогосподарської продукції Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.

Дошкульна критика діяльності аграрного комплексу стає наріжним каменем діяльності уряду. Після того, як отриманий врожай дещо менший запланованого то цілком логічним є заміна аграрного міністра. Ймовірним кандидатом на дану посаду стане Сергій Рижук, який свого часу обіймав дану посаду, а на цей час є головою підкомітету ВР з питань реформування сільського, водного та лісового господарства, виробництва та якості сільськогосподарської продукції.

Окрім С.Рижука на дану посаду може претендувати сьогоднішній віце-прем’єр В.Слаута, в разі реорганізації скорочення кількості віце-прем’єрів.


Міністр фінансів України –

Микола Азаров

Василь Горбаль

Народився у Львові 18 березня 1971 року.
У 1993 році закінчив факультет міжнародних економічних відносин Київського державного університету. Працювати у банківській системі почав у Німеччині, потім - робота у комерційних банках Києва (1993-1995), з 1996 року - голова правління Укргазбанку.
З березня 2002 по березень 2006 року - депутат Верховної Ради України 4-го скликання.
На час виборів: голова правління ВАТ АБ «Укргазбанк», б/п. Чл. фракції «Єдина Україна» ( травень – червень 2002 р.), член фракції «Реґіони України» (червень 2002 – вересень 2005), член фракції Партії регіонів «Регіони України» (вересень 2005- травень 2006 р.), член Комітету з питань бюджету (червень 2002 - травень 2006); співголова деп. групи ВР України з міжнародних зв′язків з ФРН.
Депутат Верховної Ради 5-го скликання з травня 2006 від Партії регіонів. Член Комітету Верховної Ради України з питань фiнансiв i банківської діяльності.

Багаторічна діяльність М.Азарова у фінансовому блоці уряду оцінюється неоднозначно – донецькі бізнесові групи діяльність міністра задовольняє завдяки преференціям для них з боку уряду. Але для зниження конфліктності в українському фінансовому лобі і налагодження ефективної співпраці бізнес-еліти усієї України вкрай потрібним є нова компромісна фігура. Такою фігурою і може стати В.Горбаль. Представники ПР вбачають в ньому «свою» людину, водночас бізнес-угрупування з інших політичних сил також зможе задовольнити міністр фінансів В.Горбаль.


Володимир Макеєнко

Народився 17 липня 1965 році в м.Клинці, Брянська обл., Росія
Освіта: Ленінградська академія цивільної авіації (1983-87), інженер з управління рухом, "Експлуатація повітряного транспорту"; Інститут міжнародних відносин при Київському університеті ім. Т.Шевченка (1992-93), "Дипломатична та консульська служба".
Народний депутат України 1 скликання.
Народний депутат України 3 скликання. Член Комітету з питань фінансів і банк. діяльності, член Комітету з питань бюджету.
Народний депутат України 4 скликання. Заступник голови Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій, член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації.
Народний депутат України 5 скликання від Партії реґіонів, голова Комітету з питань бюджету, заступник голови фракції Партії реґіонів.

В.Макеєнко досвідчений фінансист і також може претендувати на урядову посаду. Його можливе призначення на дану посаду буде визначатися від того куди будуть задіяні М.Азаров і В.Горбаль.


Міністр внутрішніх справ України

Михайло Корнієнко

Народився 24 вересня 1948 року в Бєлгородській області (Росія).
Закінчив Ростовський державний університет (1973р.) та Академію МВС СРСР (1991р.).
Службу в органах внутрішніх справ розпочав у 1968 році на посаді інспектора виправно-трудової колонії в м. Макіївка Донецької області.
1971-1974 рр. – слідчий прокуратури Калінінського району м. Горлівки.
З 1983 року – начальник відділу УВС Донецької області.
1988-1993 рр. – заступник, перший заступник начальника УВС Донецької області.
1993-1995 рр. – начальник Штабу МВС України, Головного управління охорони громадського порядку, Головного управління адміністративної служби МВС України.
З 1995 по 1997 рік був заступником міністра внутрішніх справ України, начальником ГУМВС в Криму.
1997-2000 рр. – заступник міністра, начальник ГУМВС України в м. Києві
2000-2005 роки – обіймав посади заступника та першого заступника Міністра внутрішніх справ України.
2005-2006 рр. – старший науковий співробітник, заступник директора Інституту правознавства Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
З вересня по грудень 2006 року був директором Департаменту служби безпеки, заступником Голови правління НАК «Нафтогаз України».
У грудні 2006 року призначений першим заступником Міністра внутрішніх справ України.

Весь багаж негативу, який накопичився в діяльності відомства будуть намагатися пов’язати з екс-міністром В. Цушком. М. Корнієнко під час лікарняного соціаліста В.Цушка активно використовував статус в.о. міністра для формування персонального іміджу. Цілком ймовірним є призначення його на посаду міністра ВС.


Василь Грицак

Народився 17 лютого 1961 року с.Гориньград II, Рівненський район, Рівненської області.
Освіта: Український інститут інженерів водного господарства (1981-86), інженер-будівельник; Одеська державна юридична академія (1994-99), юрист. Генерал-лейтенант міліції, кандидат юридичних наук, доцент.
2001-2005 рр. - начальник Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення, начальник Департаменту ресурсного забезпечення, МВС України.
Народний депутат України 5 скликання від Партія регіонів. Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

В.Грицак має певний досвід роботи в міністерстві. Призначення його на посаду міністра внутрішніх справ – це запорука встановлення повного контролю над відомством Партією регіонів.


Міністр вугільної промисловості України – Сергій Тулуб

Народився 13 серпня 1953 року в м. Донецьку.
З 1990 по 1997 рік працював на керівних посадах в шахтарських колективах Донецької області, зокрема, генеральним директором виробничого об’єднання «Шахтарськвугілля», генеральним директором, головою правління державної холдингової компанії «Шахтарськантрацит».
У 1997 — 1998 роках — начальник Управління палива і енергетики, заступник голови Донецької облдержадміністрації з питань промисловості, енергетики, транспорту і зв′язку.
З червня 1998 року — Міністр вугільної промисловості України. Грудень 1999 — червень 2000 року — Міністр палива та енергетики України.
Серпень 2000 — листопад 2002 року — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України. З червня 2002 року — президент Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом».
4 серпня 2006 року згідно постанови Верховної Ради України С. Тулуб призначений Міністром вугільної промисловості України.

Збереження міністерства вугільної промисловості є одним із ключових в пропагандиській роботі Партії регіонів в східних регіонах України, де розвинута вугільна промисловість. Але ймовірним є сценарій за яким передбачається включення даного міністерства до складу міністерства палива і енергетики. Причиною може стати систематична невиплата заробітної плати шахтарям, порушення безпеки роботи на шахтах, и, як наслідок, аварії, зношення основних фондів і необхідність закриття шахт. І тому збереження С.Тулубом за собою посади міністра вугільної промисловості вимагатиме від нього балансу між інтересами власників великих шахт і реальних потреб галузі.


Міністр економіки України – Василь Горбаль

Народився у Львові 18 березня 1971 року.
У 1993 році закінчив факультет міжнародних економічних відносин Київського державного університету. Працювати у банківській системі почав у Німеччині, потім - робота у комерційних банках Києва (1993-1995), з 1996 року - голова правління Укргазбанку.
З березня 2002 по березень 2006 року - депутат Верховної Ради України 4-го скликання.
На час виборів: голова правління ВАТ АБ «Укргазбанк», б/п. Чл. фракції «Єдина Україна» ( травень – червень 2002 р.), член фракції «Реґіони України» (червень 2002 – вересень 2005), член фракції Партії регіонів «Регіони України» (вересень 2005- травень 2006 р.), член Комітету з питань бюджету (червень 2002 - травень 2006); співголова деп. групи ВР України з міжнародних зв′язків з ФРН.
Депутат Верховної Ради 5-го скликання з травня 2006 від Партії регіонів. Член Комітету Верховної Ради України з питань фiнансiв i банківської діяльності

Василь Горбаль останнім часом посилив вплив в середині Партії регіонів. Молодий політик, який очолює київський осередок партії, останнім часом демонструє успіх у балансуванні між опозицією і владою в місті.

Останнім часом В.Горбаля в експертному середовищі почали трактувати як одного з ймовірних претендентів на голову Національного банку, але подання на затвердження має надходити від Президента, який захоче бачити свою людину на даній посаді. І тому після дошкульної критики міністра економіки А. Кінаха з боку В. Януковича цілком ймовірним після виборів кандидатом на посаду міністра буде Василь Горбаль.

Окрім того А.Кінах був необхідний для ПР, коли він очолював ПППУ, партію учасника «НУ». Тоді перехід А.Кінаха і його команди до Антикризової коаліції мав політичне значення. Сьогодні послуг А.Кінаха навряд чи потребує В.Янукович. Натомість В. Горбаль не є суто «донецьким» політиком і введення його в майбутній уряд дозволить пом’якшити імідж КМ як «суто донецького» кланового утворення, де провідні ролі відіграють представники Донбасу – М.Азаров, А.Клюєв, В.Рибак тощо.


Ігор Юшко

Народився 1961 року в м. Маріуполі Донецької області
Має дві вищі освіти – Жданівський металургійний (1983) і Харківський інженерно-економічний (1987) інститути.
З 1992-го – у банківській сфері: перший заступник голови, голова правління Першого українського міжнародного банку (м. Донецьк).
1998-го обраний депутатом Верховної Ради України за мажоритарним округом. Заступник голови комітету ВР з фінансів та банківської діяльності (1998-2001 рр.).
Член ради Національного банку України (2000 р.).
У грудні 2001 року призначений держсекретарем Міністерства фінансів України, а через три тижні – міністром.
На сьогоднішній день є радником Прем’єр-міністра України Віктора Януковича.

Ігор Юшко має досвід роботи на даній посаді і особисто відданий В.Януковичу і тому в залежності від його позицій в ПР Ігор Юшко має всі шанси очолити відомство. Віктор Янукович неоднарозово публічно демонстрував бажання контролювати міністерство економіки але кон’юнктурне призначення на цю посаду А.Кінаха – завадило цьому.


Олексій Плотніков

Народився 10 червня 1965 року в м. Запоріжжя.
Освіта: Київський інститут народного господарства, фінансово-економічний факультет (1982-86), економіст; доктор економічних наук.
Народний депутат України 5 скликання. Заступник голови Комітету з питань економічної політики.

До кадрового резерву фахових економістів в Партії регіонів відносять О.Плотнікова. Він також може претендувати на міністерську посаду. Після формування Антикризової коаліції він відзначився фаховими пропозиціями в парламенті і активно відстоював інтереси коаліції в дебатах з опозицією з приводу економічного курсу.


Міністр з питань житлово-комунального господарства України – Олександр Попов

Народився 22 листопада 1960 року у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
З 1994 р. - міський голова м. Комсомольська Полтавської області. Ініціював розробку та втілення ряду проектів з питань розвитку місцевого самоврядування: реформування ЖКГ, охорони здоров’я, стратегічного планування розвитку міста, молодіжної політики та інше.
21 березня 2007 р. призначено на посаду Міністра з питань житлово-комунального господарства України.

Новостворене міністерство логічно продовжить очолювати Олександр Попов. Після задекларованої урядом необхідності реформи ЖКГ в даному напрямі нічого суттєвого зроблено не було. Тому якщо нічого не зміниться – дане міністерство зможе виконати роль буфера в критиці опозицією реформування ЖКГ. І тому в разі невдало проведеного зимового періоду може бути змінено керівництво міністерства.

Навряд чи на крісло в даному міністерстві будуть претендувати представники різних політико-економічних груп. Оскільки іміджевий програш від його оголювання є більш ніж очевидним (комунальні тарифи ростимуть, житла всім не вистачатиме, кількість випадків завалу «хрущовок» збільшуватиметься), а можливість довільно розподіляти в ручному режимі великі кошти є сумнівною.


Міністр закордонних справ України – Костянтин Грищенко

Народився 28 жовтня 1953 в м. Києві.
Освіта: Московський державний інститут міжнародних відносин, факультет міжнародних права.
1976-81 - співробітник Секретаріату ООН, м.Нью-Йорк.
1981-85 - аташе, 3-й секр., Консульське управління МЗС СРСР.
1985-90 - віце-консул, консул, Ґенерального консульство СРСР в Монреалі. 1990-92 - 1-й секр. Упр. з проблем обмеження озброєння та роззброєння, МЗС СРСР.
Березень 1995 – липень 1998 - заступник Міністра МЗС України.
3 вересня 2003 – 3 лютого 2005 - Міністр закордонних справ України.
З жовтня 2006 - радник Прем’єр-міністра України.

Поміркована позиція в баченні зовнішньополітичного вектору країни робить кандидатуру Костянтина Грищенка найбільш прийнятною для Партії регіонів.


Міністр культури і туризму України – Юрій Богуцький

Народився 24 вересня 1952 р. в с. Миколаївка Великолепетиського району
З серпня 1991 р. – заступник Міністра культури України, з лютого 1992 р. – помічник Президента України.
З вересня 1994 р. – виконуючий обов′язки професора Інституту підвищення кваліфікації працівників культури, з січня 1995 р. - заступник голови ради Фонду сприяння розвитку мистецтв України, з травня - знову виконуючий обов′язки професора Інституту підвищення кваліфікації працівників культури Міністерства культури України.
З серпня 1995 до січня 1999 р. – радник, помічник Прем′єр-міністра України.
З січня по серпень 1999 р. – керівник Управління з гуманітарних питань Адміністрації Президента України.
З серпня по грудень 1999 р. – Міністр культури і мистецтв України.
З 1999 по 2001 рр. – заступник Глави Адміністрації Президента України.
З червня 2001 по лютий 2005 р. – Міністр культури і мистецтв України.
З лютого 2005 по листопад 2006 р. – заступник Керівника Апарату Верховної Ради України.
Постановою Верховної Ради України Богуцький Юрій Петрович 1 листопада 2006 р. призначений на посаду Міністра культури і туризму України.

Цілком ймовірно, що посаду в коаліції за участі ПР зможе зберегти нинішній міністр Юрій Богуцький. Він, працюючи на своїй посаді, не піддавався критичним нападкам опозиції, навіть отримував схвальні епітети з вуст її представників. Тому Юрій Богуцький зможе стати компромісною кандидатурою для цієї посади.


Міністр оборони України – Олександр Кузьмук

Народився 17 квітня 1954 року с. Дятилівка, Славутський район, Хмельницької області.
Освіта: Харківське ґвардійське вище танкове командне училище (1975); Військова академія бронетанкових військ (1983); Академія ЗС України, почесний маґістр державного військового управління; Міжнародний інститут управління, бізнесу і права, бакалавр економіки.
Генерал армії України (23.08.1998).
11 липня 1996 – 24 жовтень 2001 рр. - Міністр оборони України.
24 вересня 2004 - 03 лютого 2005рр. - Міністр оборони України.
З 25 травня 2007 - Віце-прем′єр-міністр України.

Олександр Кузьмук досить таки дискредитований за роки своєї діяльності на даній посаді. Але його риса – особиста відданість керівництву – часто є ключовою при призначенні керівника оборонного відомства.


Міністр освіти і науки України – Борис Жебровський

Народився 24 вересня 1948 року у смт. Вільшанка на Кіровоградщині.
Вступив на 1 курс історичного факультету Харківського національного університету ім. Каразіна. Через рік перевівся на історико-філологічний факультет Горьківського державного університету ім. Лобачевського. А диплом захищав на кафедрі історії Московського державного університету ім. Ломоносова.
Працював першим заступником начальника управління освіти м. Києва, а потім майже 9 років - начальником Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації.
Указом Президента України від 28 березня 2005 року призначений першим заступником Міністра освіти і науки України.
Кандидат педагогічних наук, Заслужений працівник освіти України, президент Міжнародного педагогічного клубу європейських столиць.
Нині працює на посаді Першого заступника міністра освіти.

Для Партії регіонів ця сфера впливу і досі не є пріоритетною, тому впливових кадрів в освітній сфері вона не має. Тому на дану посаду може бути запропонований нинішній заступник міністра Б.Жебровський. У нього є досвід роботи в даній сфері, і тому він може стати ефективним реалізатором виборчих ініціатив ПР в освітній сфері.


Міністр охорони здоров′я України – Тетяна Бахтеєва

Народилася 27 листопада 1953 р. у м. Донецьку.
З 1991 по 1994 рік - голова Донецької обласної радіологічної медико-соціальної експертної комісії за обстеженням чорнобильців, відповідала за оздоровлення дітей чорнобильців на Кубі, головний лікар Обласного лікувально-оздоровчого центра для лікування й обслуговування осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
З 1994 року - депутат Донецької міської Ради народних депутатів по Калінінському району м. Донецька, Голова постійної комісії із захисту прав чорнобильців й інвалідів.
З 1997 року - генеральний директор (з 1999 р. головний лікар) Донецького обласного клінічного територіального медичного об′єднання.
З 1998 року - депутат Донецької обласної Ради, член комісії з питань охорони здоров’я.
З 2002 року – народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства.
Член Союзу жінок України, член Донецької обласної координаційної ради програми соціального захисту дітей-сиріт та дітей-інвалідів «Від серця до серця».
З 2006 року – народний депутат України 5 скликання, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства.

Тетяна Бахтеєва неодноразово розглядалася, як один із реальних претендентів на дану посаду. Сприяти такому призначенню може і її однопартієць Раїса Богатирьова, яка вже мала досвід керування даним відомством і має певний вплив у медичній сфері.


Андрій Підаєв

Народився 4 вересня 1961 р. у м. Сімферополі. У 1984 р. закінчив Кримський медичний інститут за спеціальністю "Лікарська справа", клінічну ординатуру при кафедрі внутрішніх хвороб Кримського медичного інституту.
Працював дільничним терапевтом поліклініки, терапевтом лікарні, клінічним ординатором факультету післядипломної підготовки лікарів при Кримському медичному інституті за фахом "внутрішні хвороби", лікарем ультразвукової діагностики (1984-1991), заступником головного лікаря Центру охорони материнства та дитинства, головним лікарем Кримського республіканського діагностичного центру (1991-1995). З липня 1995 по жовтень 2002 рр. - Міністр охорони здоров′я Автономної республіки Крим.
Листопад 2002 - лютий 2005 - Міністр охорони здоров′я України

А.Підаєв — колишній міністр охорони здоров’я за першого уряду В.Януковича. Він також має шанси знову очолити міністерство за квотою Януковича. Під час президентських виборів він був першим, хто фахово намагався заперечити отруєння кандидата в президенти В.Ющенка.


Міністр охорони навколишнього природного середовища України – Микола Злочевський

Народився 14 червня 1966 року в м.Київ.
Освіта: Київське вище військове інженерне училище військ ППО країни (1988), радіоінженер.
Народний депутат України 4 скликання від СДПУ(О), член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
16 грудня 2003 – 22 лютого 2005 рр - Голова, Державного комітету природних ресурсів України.
2005-2006 - перший віце-президент, Міжнародного благодійного фонду юристів України.
Народний депутат України 5 скликання від Партії реґіонів, член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.


Міністр палива та енергетики України – Юрій Бойко

Народився 9 жовтня 1958 року в Горлівці (Донецька область).
31 січня 2002 року призначений головою правління НАК "Нафтогаз України".
З липня 2003-го по березень 2005 року – перший заступник Міністра палива та енергетики - голова правління НАК "Нафтогаз України".
4 серпня 2006 року згідно з Постановою Верховної Ради України призначений Міністром палива та енергетики України.

Очевидно Юрій Бойко може втриматися в посаді міністра до того моменту поки не буде послаблені позиції Д.Фірташа і (чи) позиції компанії «РосУкрЕнерго» на газовому ринку. Великою мірою вирішальним для утриманні на посаді буде результат домовленостей українського і російського уряду, щодо постачання газу в Україну на наступний рік.

Не виключено, що саме Росія наполягала на персоні Ю.Бойка в якості міністра ПЕК, а тому В.Янукович збереже дану посаду за колишнім лідером РП, незважаючи на мінімальний контроль над ним.


Міністр праці та соціальної політики України – Михайло Папієв

Народився 1 жовтня 1960 року в м. Запоріжжя.
З серпня 1997 року по серпень 2000 року – заступник голови Чернівецької обласної державної адміністрації.
З листопада 2000 року по квітень 2002 року – секретар Чернівецького обласного комітету Соціал-демократичної партії України (об’єднаної).
У 2002–2003 роках – народний депутат України.
З листопада 2002 року по лютий 2005 року – Міністр праці та соціальної політики України.
З червня 2005 року по серпень 2006 року – голова Координаційної ради всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська соціальна рада».
4 серпня 2006 року призначений Верховною Радою України на посаду Міністра праці та соціальної політики України.

Михайло Папієв підтвердив свою лояльність до прем’єр-міністра України В.Януковича. І тому за «особистою квотою» лідера ПР Михайло Папієв потрапив до списків партії і ймовірно потрапить до наступного уряду.

Окрім того дана посада навряд чи привабить представників найвпливовіших в ПР фінансово-промислових груп, тому на неї просто ніхто не буде претендувати. Уявити, наприклад, міліонера із групи Р.Ахметова на посаді міністра праці і соціальної політики України дуже складно.


Міністр промислової політики України – Сергій Зімін

Народився 24 березня 1952 р. в м. Донецьку.
Освіта: Київського політехнічного інституту на фізико-технологічний факультет й отримує спеціальність інженера з обладнання та технології зварювального виробництва.
Травень 2006 – вересень 2007 рр. – заступник голови Київської міської державної адміністрації.

С.Зімін має досвід роботи на посаді заступника голови Київської державної адміністрації з промислової політики. До того часу був успішним керівником промислових об’єктів. Після переходу до фракції Партії регіонів в Київській міській раді С.Зімін має шанс бути задіяним в урядовій команді на посаді міністра промислової політики.


Міністр транспорту та зв′язку України

Володимир Козак

Народився 9 серпня 1959 року.
Народний депутат України 5 скликання від Партії реґіонів.
На час виборів: ґен. директор корпорації "Міжреґіональний промисловий союз" (м.Донецьк).
Голова підкомітету з питань залізничного транспорту Ком-ту з питань транспорту і зв′язку (07.- 09.2006), чл. фракції Партії реґіонів (05.-09.2006).
З 23 серпня 2006 року - Генеральний директор Державної адміністрація залізничного транспорту.

Якщо А.Пригодський, який може пролобіювати дане призначення, не забажає особисто очолювати відомство, то цілком ймовірно, що дане міністерство від ПР може очолити В.Козак. Він здавна пов’язаний з транспортним бізнесом А.Пригодського.


Антон Приходський

Народився 17 березня 1950 року в селі Зелениця Ємельчинского району Житомирської області.
У 2002 році був обраний депутатом Донецької обласної ради. В обласній Раді очолював комісію з питань промисловості, транспорту та зв`язку . Член Партії регіонів.
З 2001 року по 2006 рік займав посаду президента корпорації “Межрегіональний Промисловий Союз”.
З травня 2006 року – народний депутат України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань транспорту i зв′язку.

«Сірий кардинал» В.Януковича А.Пригодський може претендувати на посаду міністра в новому уряді. Він очолював Комітет Верховної Ради України з питань транспорту i зв’язку. Як відомо, А. Пригодський є головним лобістом призначення гендиректором «Укрзалізниці» Володимира Козака. Також, А.Пригодський має активи в транспортній сфері.

Варто зважати, що на фоні М.Рудьковського будь-який новий міністр транспорту буде виглядати супер-кваліфікованим професіоналом.


Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – Нестор Шуфрич

Народився 29 грудня 1966 р. у м. Ужгороді.
У 1998 р. обраний народним депутатом Верховної Ради України 3-го скликання.
З 2002 р. – народний депутат України 4-го скликання, заступник голови Комітету з питань бюджету, уповноважений представник фракції СДПУ (о).
У 2006 р. обраний народним депутатом Верховної Ради Автономної республіки Крим.
З грудня 2006 р. Нестор Шуфрич – Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Хоча Нестора Шуфрича сприймають негативно не лише в Секретаріаті Президента. Але, ймовірно, він протягом певного часу залишиться на цій посаді з огляду на те, що Шуфрич входить в передвиборну п’ятірку Партії регіонів, і різке усунення його від публічної політики – це визнання неспроможності кадрової політики ПР.


Міністр регіонального розвитку та будівництва України – Володимир Яцуба

Народився 1 липня 1947 року в м. Дніпропетровську.
1990 р. - обраний головою Дніпропетровської міської Ради народних депутатів.
1990-1994 рр. - народний депутат України.
1994-1995 рр. працює керівником Управління з питань територій Адміністрації Президента України, першим заступником Глави Адміністрації Президента України.
З 1998 р. - перший заступник міністра Кабінету Міністрів України, перший заступник урядового секретаря Кабінету Міністрів України.
2001 р. - призначений на посаду Державного секретаря Кабінету Міністрів України.
2003 – 2004 рік – голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
З 2006 року – віце-президент Національної академії державного управління при Президентові України, радник прем’єр міністра, секретар Ради розвитку регіонів.
21 березня 2007 року призначений на посаду Міністра регіонального розвитку та будівництва України.

Володимир Яцуба достатньо професійний і досвідчений кадровик. Хоча з весняного призначення на посаду міністра новоствореного міністерства Володимир Яцуба не був помічений в презентації якихось регіональних проектів, згодом він може стати фаховим глашатаєм адміністративної реформи, пріоритетного регіонального розвитку – головних тез передвиборної програми Партії регіонів.


Міністр у справах сім′ї, молоді та спорту України – Віктор Корж

Народився 3 серпня 1957 року в місті Харкові.
1983-1985 рр. – лікар, головний лікар фізкультурного диспансеру Харківської обласної ради „Динамо”.
1985-1989 рр. – заступник голови Харківської облради „Динамо”.
1994 – 1995 рр. – заступник голови АТ „Інвестор”, м.Харків. 1995-1997 рр. – перший заступник голови Харківської обласної ради „Динамо”.
1997- 2005 рр. – перший заступник голови ФСТ „Динамо” України, м.Київ. Генерал-майор міліції.
2005 р. – пенсіонер МВС України.
1 грудня 2006 року призначений Верховною Радою України на посаду Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту.

Саме за умов блакитної коаліції у Віктора Коржа є всі шанси зберегти за собою посаду міністра. Тоді як за умов широкої коаліції ПР і НУНС шансів більше у попереднього міністра Юрія Павленка, діяльність якого була навряд чи більш ефективною, але значно ефектнішою.


Олександр Волков

Народився 29 березня 1964 року в м. Омськ, Росія.
Освіта: Київський інститут фізичної культури.
Професійний баскетболіст.
3 серпня 1999 – 10 січня 2000 року - Голова Державного комітету України з фізичної культури і спорту. Президент Фонду сприяння розвитку баскетболу О.Волкова (з 1988).
З квітня 2006 Народний депутат України 5 склик. від Блоку "Наша Україна".
Квітень 2006 – січень 2007 - член фракції Блоку "Наша Україна". На даний час голови Комітету з питань сім′ї, молодіжної політики, спорту і туризму.

Легендарний баскетболіст, який пройшов до ВР 5 скликання за списками «Нашої України», в перші дні нетривалого існування «помаранчевої коаліції» перейшов до Партії регіонів. Вияв лояльності до цієї партії може допомогти йому очолити в новому уряді дане міністерство.


Міністр юстиції України – Олександр Лавринович

Народився 28 червня 1956 року у м. Овруч Житомирської області.
У 1993-1994 р. р. в. о. Голови Центральної виборчої комісії України.
У 1992 році призначений членом Колегії з питань науково-технічної політики Державної Думи України.
У 1994-1998 р. р. – народний депутат України 2-го скликання. Заступник Голови комітету з питань правової політики і судово-правової реформи. Координатор парламентської фракції Народного Руху України.
У 1998-2001 р. р. народний депутат України 3-го скликання. Секретар комітету з питань правової реформи. Член Фракції Народного Руху України.
У 2002 році обраний народним депутатом України 4-го скликання за виборчим списком блоку "Наша Україна". Від реєстрації народним депутатом України відмовився.
У 2002-2005 р. р. Міністр юстиції України.
У 2005-2006 р. р. заступник Голови правління ВАТ "Укрнафта".
З серпня 2006 року – перший заступник Міністра Кабінету Міністрів України – начальник Управління правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України.
З 1 листопада 2006 року - призначений Міністром юстиції України.

З включенням Олександра Лавриновича до виборчих списків Партії регіонів він посилив свої позиції. Особиста відданість В.Януковичу – основна гарантія того, що претендентом номер один на посаду міністра юстиції буде саме Олександр Лавринович. Певну фонову конкуренцію для нього складає заступник міністра Кабінету міністрів Олена Лукаш. Але вона не є реальним претендентом на посаду міністра юстиції.

3. Можливі кандидати на міністерські посади від блоку «Наша Україна — Народна самооборона»

- Прем’єр-міністр

Юрій Луценко

Народився 14 грудня 1964 року в м. Рівне.
Освіта: Львівський політехнічний інститут, факультет електронної техніки.
Квітень 2002 – березень 2005 рр. - Народний депутат України 4 склик., член Комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв′язку.
04 лютого 2005 – 1 грудня 2006 рр. - Міністр внутрішніх справ України.
Грудень 2006 – березень 2007 - радник Президента України.
Лідер виборчого блоку «Наша Україна – Народна Самооборона».

Хоча за висловленням самого Ю.Луценко, «йому рано думати про пост прем’єр-міністра», але в разі сприятливої кон’юнктури він може претендувати на цей пост. Хоча бажання НУНСа і Президента бачити Ю.Луценка прем’єр-міністром не сприйматиметься іншими учасниками коаліції — Луценко не є компромісною фігурою.


Юрій Єхануров

Народився 23 серпня 1948 року в с.Белькачі, Учурський р-н, Якутська АССР, Росія.
Освіта: Київський будівельний технікум; Київський інститут народного господарства (1973);
Народний депутат України 3 скликання. Заступник голови Комітету з питань економічної політики, управління народного господарства, власності та інвестицій.
Народний депутат України 4 склик від блоку В.Ющенка "Наша Україна", голова Комітету з питань промислової політики та підприємництва.
01 квітня – 22 вересня 2005 - голова, Дніпропетровсько облдержадміністрації.
08-22 вересня 2005 - в.о. Прем′єр-міністра України.
22 вересня 2005 – 04 липня 2006 року - Прем′єр-міністр України.
Народний депутат України 5 скликання від Блоку "Наша Україна", член Комітету з питань науки і освіти.

Ю.Єхануров на посаді прем’єр-міністра зарекомендував себе слухняним до Президента і досить комформним для інших політичних сил. Тому він є компромісною фігурою на посаду глави уряду від НУНС.


- Віце-прем’єр-міністри

Перший віце-прем’єр міністр – Арсеній Яценюк.

Народився 22 травня 1974 року в м. Чернівці.
Вересень 2001 – листопад 2001 р. – в.о. Міністра економіки Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь.
Листопад 2001 – січень 2003 р. – Міністр економіки Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь.
Січень 2003 – лютий 2005 роки – перший заступник Голови Національного банку України.
9 березня 2005 року призначений на посаду першого заступника голови Одеської обласної державної адміністрації.
27 вересня 2005 р. призначений на посаду Міністра економіки України.
20 вересня 2006 р. – перший заступник Голови Секретаріату Президента України, представник Президента України в Кабінеті Міністрів України.
21 березня 2007 року призначений на посаду Міністра закордонних справ України.

На посаді першого віце-прем’єр-міністра А.Яценюк буде гарантією виконання курсу Президента і забезпечувати компромісну діяльність уряду по відношенню до інших політичних сил.


Юрій Луценко

Юрій Луценко на даній посаді за умов прем’єрства Ю.Тимошенко може стати стримуючим фактором в уряді і противагою радикальному курсу прем’єр-міністра.


Віце-прем’єр-міністр з питань ПЕК – Віталій Гайдук

Народився 19 липня 1957 року в селі Хлібодарівка, Волноваський район, Донецька область.
1981-1988 - старший економіст, начальник відділу економіки і організації праці, заступник директора з економіки, Донецький обласний центр "АвтоВАЗтехобслуговування".
1988-1994 - директор, Зуївський енергомеханічний завод.
З листопада 1994 року - заступник голови Донецької обласної ради.
Листопад 1995 року - липень 1996 - заступник голови з питань роботи промисловості, транспорту і зв′язку, червень - вересень 1997 - 1-й заступник голови, Донецька облдержадміністрація. В травні 1997 року губернатором області став Віктор Янукович.
В січні 2000-квітень 2001 - Гайдук стає 1-м заступником міністра, Міністерство палива та енергетики України.
2001 рік - 1-й заступник керівника центрального апарату, Партія регіонів.
22 листопада 2001-26 листопада 2002 року - міністр палива та енергетики України.
26 листопада 2002 - 5 грудня 2003 року - віце-прем′єр-міністр України.
Травень 2004 - грудень 2006 - голова спостережної ради, ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського"; президент, консорціум "Індустріальна група" (Київ). Був членом політвиконкому Партії регіонів.
З 10 жовтня 2006 року по травень 2007 року - Секретар Ради національної безпеки і оборони України.

В.Гайдук залишається найвпливовішим в ПЕК в оточенні Президента і політичного блоку НУ-НС. Він має стати запорукою незалежності українського енергетичного комплексу і врегулювання конфліктних моментів в газовій сфері з РФ.


Віце прем’єр-міністр з гуманітарних питань – В’ячеслав Кириленко

Народився 07 червня 1968 року в смт. Поліське, Київська область.
Освіта: Київський університет імені Т.Шевченка, філософський факультет, (1988-93), філософ, викладач філософії.; аспірант там же (1993-96); кандидатська дисертація "Українська філософія національного радикалізму ХХ століття: історичне становлення та змістовне формування" (1997).
Березень 1998 – квітень 2002 рр. - Народний депутат України 3 склик. секретар Комітету з питань соціальної політики та праці.
Квітень 2002 – березень 2005 рр. - Народний депутат України 4 скликання.
04 лютого – 27 вересень 2005 - Міністр праці та соціальної політики України.
27 вересень 2005 – 04 червня 2006 рр. - Віце-прем′єр-міністр України.
Квітень 2006 – червень 2007 рр. - Народний депутат України 5 склик.

В уряді голові партії «Наша України» В.Кириленку логічно віддати гуманітарну сферу для реалізації соціальних передвиборних зобов’язань блоку і ініціатив Президента. В.Кириленко має досвід роботи в даній сфері, а посада віце-прем’єр-міністра допоможе В.Киреленку стати своєрідним координуючим центром соціального забезпечення населення в уряді.


Віце-прем’єр-міністр з питань ЖКГ – Олександр Омельченко

Народився 9 серпня 1938 року на Вінниччині. По закінченні Київського будівельного технікуму здобував вищу освіту у будівельному інституті та інституті народного господарства. 10 місяців відслужив у Збройних силах. Затим працював на підприємствах «Головкиївміськбуду». Пройшов шлях від робітника до директора заводу залізобетонних виробів, головного інженера домобудівного комбінату, а згодом — першого заступника начальника «Головкиївміськбуду». З 1987 по 1989 перебував у Республіці Афганістан. Після — працював у системі Держбуду, був заступником голови виконкому Київської міської ради народних депутатів, обіймав посаду генерального директора ДКП «Київреконструкція».

У 1994—1996 роках Омельченко — заступник голови, перший заступник голови Київської міськдержадміністрації. З серпня 1996 р. по 20 квітня 2006 р. — голова Київської міської державної адміністрації. У травні 1999 році 76 % киян проголосувало за Олександра Омельченка як за міського голову Києва, у 2002 році — 73 % виборців висловили йому свою підтримку.

На виборах київського міського голови у березні 2006 року програє та займає лише третє місце. 20 квітня 2006 року Президент України Віктор Ющенко видає указ про звільнення О.Омельченка з посади голови Київської міської державної адміністрації.

Свого часу О.Омельченка експерти списали на політичну пенсію. Він продемонстрував свою живучість і тому його багатий досвід столичного градоначальника може бути задіяний в новому уряді для реформування найбільш проблемної сфери в країні – ЖКГ.


- Міністри

Міністр Кабінету Міністрів України – Богдан Буца

Народився 18 жовтня 1960 в с. Воютичі, Самбірський район, Львівська область.
Освіта: Львівський політехнічний інститут; Київський університет права (2001-05), юрист, "Правознавство".
Народний депутат України 4 склик від блоку В.Ющенка "Наша Україна".
27 вересня 2005-04 серпня 2006 рр. - Міністр КМ України.
09.2006-01.07 - радник Президента України.
01.-08.2007 - радник Президента України, Уповноважений Президента України у справах Фонду державного майна України.
З квітня 2006 року - Депутат Львівської облради.
З грудня 2006 року - член наглядової ради ВАТ "Державний ощадний банк України"

Богдан Буца має досвід роботи на даній посаді. Він зміг забезпечити нормальну комунікацію в уряді Ю.Єханурова і тому ймовірно буде кандидатом на цю посаду якщо прем’єр-міністр буде від НУ-НС.


Міністр аграрної політики України – Іван Томич

Народився 28 червня 1958 року в селі Текуче, Косівського району, Івано-Франківської області.
Народний депутат України 4 скликання з квітня 2002 від блоку В.Ющенка "Наша Україна".
Жовтень 2005 – квітень 2006 - голова Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин.
Президент Асоціації фермерів та землевласників України.

Відразу після президентських виборів Іван Томич мав очолити дане міністерство, але тоді цю квоту відвоювали соціалісти. Тому в разі запровадження ринкових схем в земельній сфері (відміна мораторію на продаж СГ землі в 2008 році) він зможе стати ефективним менеджером даного процесу.


Міністр фінансів України - Петро Порошенко

Народився 26 вересня 1965 року у Болграді Одеської області.
З 1990 по 1991 роки — заступник генерального директора Об’єднання малих підприємств та підприємців «Республіка». З 1991 по 1993 роки керував АТ «Біржовий дім «Україна», а за тим — був генеральним директором ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн».
Президент ВАТ "Завод "Ленінська кузня"; голова ради АКБ "Мрія". Липень 1999 - 2004 - заступник голови Ради НБУ.
З 8 лютого 2005 р по 8 вересня 2005 - Секретар Ради національної безпеки і оборони України, радник Президента України з питань національної безпеки і оборони.
З травня 2006 року депутат Верховної Ради. Голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

Хоча Петро Порошенко нібито відсторонений від великої політики (не включений у передвиборний список НУНСа), подейкують, що він отримав гарантії від Президента очолити Національний банк України. Проте не виключено, що П.Порошенко може засвітитися як ініціатор створення «широкої» коаліції та зайняти одну із ключових посад в новому уряді. Петро Порошенко завжди активно йшов на контакт з впливовими колами ПР і тому цілком ймовірно, що він може очолити Міністерство фінансів в новому уряді за умов створення широкої коаліції.


Міністр внутрішніх справ України

Генадій Москаль

Народився 11 грудня 1950 року в с.Задубрівка, Заставнівський р-н, Чернівецької області.
Освіта: Чернівецький технікум залізничного транспорту (1970); Львівська спеціальна середня школа міліції МВС СРСР; Київська вища школа МВС СРСР (1981); Академія МВС СРСР (1984), "Правознавство".
1995-1997рр - начальник УМВС в Закарпатській області.
Жовтень 1997 - травень 2000 - заступник Міністра - начальник Головного управління МВС в АР Крим.
Травень 2000 – червень 2001 - заступник Міністра у південно-східному реґіоні - начальник УМВС України в Дніпропетровській області, МВС України.
01 червня 2001 - 27 вересня 2002 рр. - голова Закарпатської облдержадміністрації.
27 вересня 2002 – 11 лютого 2005 рр. - Голова Державного комітету України у справах національностей і міґрації.
Лютий – листопад 2005 - заступник Міністра - начальник кримінальної міліції, МВС України.
18 листопада 2005 – 26 квітень 2006 рр. - голова Луганської облдержадміністрації.
17 травня 2006 – 09 січня 2007 рр. - Постпред Президента України в АР Крим.
Січень – квітень 2007 р - заст. Голови Служби безпеки України.
З квітня 2007 р. - заступник Секретаря (червень 2007 - указ втратив чинність) Ради національної безпеки і оборони України.

Колосальний досвід Г. Москаля роботи в даному відомстві (34 роки), а також його беззаперечний професіоналізм можуть стати одним із ключових аргументів щодо призначення на посаду міністра. Але його показова безкомпромісність та прохолодні стосунки з Віктором Балогою можуть завадити цьому призначенню.


Віктор Король

Народився 03 березня 1948 року в м. Чернівці.
Освіта: Київська вища школа МВС СРСР (1982); Акад. МВС СРСР (1982), юрист.
Нар. деп. України 4 склик.
Нар. деп. України 3 склик. Перший заступник голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Народний депутат України 5 склик. Перший заступник голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Свого часу В.Ющенко запропонував кандидатуру Короля на посаду голови СБУ, тоді Антикризова коаліція не підтримала його. Цього разу його досвід будуть намагатися використати в міністерстві ВС. Наближеність В.Короля до П.Порошенка і сприйняття його українським політикумом як компромісної фігури можуть стати запорукою підтримки цієї кандидатури за умов створення «широкої» коаліції.


Міністр вугільної промисловості України – Віктор Тополов

Народився 21 грудня 1945 року в смт. Агапівка, Челябінська обл., Росія.
Освіта: Комунарський гірничо-металургійний інститут (1973).
Нар. деп. України 4 склик.
Лютий – серпень 2005 року – Перший заступник Міністра, Міністерствоо палива та енергетики України.
18 серпня 2005 – 04 серпня 2006 рр. - Міністр вугільної промисловості України.
Народний депутат України 5 скликання. член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

В.Тополов має великий досвід роботи на посаді міністра вугільної промисловості. Тому нагальне реформування даної галузі буде покладене саме на досвідченого В.Тополова. Вдала реформа в даній галузі зможе розширити електоральну базу для пропрезидентської політичної сили.


Міністр економіки України – Петро Порошенко

Петро Порошенко, хоча і демонстративно відсторонений від виборчого списку НУ-НС, зберігає вплив на партію і Президента. В експертному середовищі П.Порошенка розглядають на посаду голову НБУ. У залежності від формату майбутньої коаліції і політичної кон’юнктури буде визначатися місце П.Порошенка у владі.


Міністр з питань житлово-комунального господарства України – Олександр Омельченко

У разі ліквідації посади віце-прем’єр-міністра, який опікується сферою ЖКГ (яка була створена в уряді В.Януковича, за що був різко розкритикований тодішню опозицією за штучне збільшення штату віце-прем’єрів), О.Омельченко може очолити дане міністерство.


Міністр закордонних справ України

Арсеній Яценюк

Народився 22 травня 1974 року в м. Чернівці.
Вересень 2001 – листопад 2001 р. – в.о. Міністра економіки Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь.
Листопад 2001 – січень 2003 р. – Міністр економіки Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь.
Січень 2003 – лютий 2005 роки – перший заступник Голови Національного банку України.
9 березня 2005 року призначений на посаду першого заступника голови Одеської обласної державної адміністрації.
27 вересня 2005 р. призначений на посаду Міністра економіки України.
20 вересня 2006 р. – перший заступник Голови Секретаріату Президента України, представник Президента України в Кабінеті Міністрів України.
21 березня 2007 року призначений на посаду Міністра закордонних справ України.

Цілком ймовірно, що Президент знову внесе кандидатуру Арсенія Яценюка на посаду міністра закордонних справ. Розумною позицією коаліції буде затвердження цього міністра. Яценюк, працюючи на посаді міністра, зміг балансувати між позицією прем’єр-міністра і баченням президента. В іншому випадку В.Ющенко може зробити ставку на кадрового дипломата.

Проте багато чого залежить і від самого А.Яценюка, не виключно, що його кандидатуру розглядатимуть і на інші посади й не лише в державному секторі.


Борис Тарасюк

Народився 01 січня 1949 року в м.Дзержинськ, Житомирської області.
Освіта: Київський політехнікум зв′язку (1964-68); Київ. університет імені Т.Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права (1970-75), юрист-міжнародник.
Народний депутат України 4 скликання. Голова Комітету з питань європейської інтеграції.
Народний депутат України 5 скликання. Голова Комітету з питань європейської інтеграції.
Грудень 1994 – вересень 1995 рр. - перший заступник Міністра, МЗС України.
Вересень 1995 – квітень 1998 рр. - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія, в Королівстві Нідерланди і Великому Герцоґстві Люксембург.
17 квітня 1998 – 29 вересня 2000 рр. - Міністр закордонних справ України.
04 лютого 2005 – 30 січня 2007 рр. - Міністр закордонних справ України.

У разі створення «помаранчевої» коаліції і призначення нинішнього міністра А.Яценюка на посаду віце-прем’єра цілком ймовірним є повернення в крісло міністра закордонних справ Б.Тарасюка. Це також може бути певним жестом в сторону опонентів Президента – колишніх представників Антикризової коаліції.


Міністр культури і туризму України – Святослав Вакарчук

Народився 14 травня 1975 року в м. Мукачеве, Закарпатської області
Освіта: Львівський державний університет ім. І.Франка, фізик-теоретик (1991-96), економіст-міжнародник.
Член Комітету національного порятунку.
Березень 2005 - листопад06 - Радник Президента України (поза штатом).
Заслужений артист України, соліст гурту "Океан Ельзи" (з 1992).

С.Вакарчук останнім часом став активним учасником громадсько-політичного життя країни. Цілком ймовірно, що він очолить дане міністерство. Але досвід управління міністерством «митцями» свідчить про те, що це призначення може бути не на тривалий термін, і на міністерську посаду повернуть прагматичного керівника.


Міністр оборони України – Анатолій Грищенко

Народився у 1957 році в Черкаській області.
У 1979 році закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище. За 25 років військової кар’єри службу проходив у стройових частинах, працював викладачем у вищому військовому навчальному закладі, на штабних посадах в Міністерстві оборони України, очолював Управління проблем воєнної безпеки та військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу ЗС України.
У 1993 році закінчив Інститут іноземних мов Міністерства оборони США, у наступному році -оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США.
У 1995 році закінчив Академію Збройних Сил України.
Полковник запасу. Кандидат технічних наук, автор понад 100 наукових праць, виданих в Україні, Бельгії, Нідерландах, США, ФРН та Швейцарії.
По завершенні військової служби працював керівником Аналітичної служби апарату Ради національної безпеки і оборони України.
З грудня 1999 р. - президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Крім того, з лютого 2000 року - позаштатний консультант Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України, а з листопада 2000 р. - член Громадської Ради експертів із внутрішньополітичних питань при Президентові України.
30 вересня 2005 року призначено на посаду Міністра оборони України.
4 серпня 2006 року призначений Верховною Радою України на посаду Міністра оборони за квотою Президента України.

Ні в кого не виникає сумнівів, що Президент міністром оборони забажає бачити саме А.Гриценка. Але останні передвиборні розбіжності з Ю.Тимошенко можуть дещо ускладнити процес затвердження його в парламенті. За умов «широкої» коаліції і в світлі останнього скандалу навколо Тендерної палати, яка висунула звинувачення до міністра у зловживаннях – голосування за кандидатуру А.Гриценка в парламенті може стати складним. Однак очевидно, що кандидатури президента і на міністра закордонних справ, і на міністра оборони, і на главу СБУ парламентом в будь-якому форматі будуть підтримані, оскільки це буде умовою В.Ющенка висування кандидатури майбутнього прем’єр-міністра.


Міністр освіти і науки України – В’ячеслав Брюховецький

Народився 14 липня 1947 року в м. Владикавказ (Росія).
Освіта вища. закінчив Смілянський технікум харчової промисловості (1962-66), технік-механік; Київський університет ім. Т. Шевченка (1969-74), журналіст; аспірантуру Київського інституту культури (1979).
У 1973-1976 рр. — кореспондент, завідувач відділу критики редакції газети "Літературна Україна". У 1980-1991 рр. — молодший науковий працівник, завідувач відділу теорії літератури Інституту літератури АН України.
У 1989-1990 рр. викладав у Ратгерському (США) і Манітобському (Канада) університетах.
З 11.1991 — ректор, з 05.1994 — президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". З вересня 2007 року – почесний Президент Національного університету "Києво-Могилянська академія"
Член Спілки письменників України (з 1982).

Колишній президент Національного університету "Києво-Могилянська академія" В.Брюховецький має значний досвід у освітній сфері. Тому «болонський процес» в освіті, який підтримала Україна, доручать реалізовувати людині, яка найвдаліше адаптувала очолюваний навчальний заклад до європейських стандартів.


Міністр охорони здоров′я України – Микола Поліщук

Народився 02 лютого 1944 року в с. Лип′ятин Хмільницького району Вінницької області.
Освіта повна вища. У 1969 р. закінчив Ужгородський державний університет, лікувальна справа, лікар.
Доктор медичних наук (1987), заслужений діяч науки і техніки України (1994)
Травень 2002 р.– липень 2005 - народний депутат України
Лютий 2005 р. – вересень 2005 - Міністр охорони здоров′я України
З вересня 2006 року - Радник Президента України

Коли міністром був М.Поліщук, він піддавався тотальній критиці з боку політичних опонентів і медиків за його намагання реформувати галузь. Але, ймовірно, в «реформаторському» уряді він буде затребуваний.


Міністр охорони навколишнього природного середовища України – Павло Ігнатенко

Народився 02 червня 1973 року у м. Ніжин, Чернігівської області.
Осв.: Київський державний економічний університет (1994), економіст, "Фінанси та кредит".
Народний депутат України 4 скликання. Член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, чл. Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації.
04 лютого 2005 – 04 серпня 2006 - Міністр охорони навколишнього природного середовища України.
З вересня 2006 - Радник Президента України.

Якщо посада міністра охорони навколишнього природного середовища не буде в схемі політичних торгів – дане відомство знову очолить П.Ігнатенко, який зберіг нормальні стосунки з Президентом і його оточенням.


Міністр палива та енергетики України

Віталій Гайдук

Ігор Палиця

Народився 10 грудня 1972 року в м. Луцьк.
Освіта: Волинський державний університет ім. Лесі Українки (1994), "Історія і право".
1993-99 - директор, україно-латвійського СП "Мавекс - Л".
З 02.2003 - голова правління ВАТ "Укрнафта".

Незручна кандидатура В. Гайдука на дану посаду для деяких кіл в НУ-НС і БЮТ може призвести до пошуку «альтернативної» кандидатури, і ним може стати Ігор Палиця, якого пов’язують з Ю.Луценком і І.Коломойським. Впливовість лобістів призначення І.Палиці на посаду може стати визначальною.


Міністр праці та соціальної політики України – В’ячеслав Кириленко

З В.Кириленко пов’язують стрімке поліпшення соціального забезпечення населення після перемоги В.Ющенка на президентських виборах.


Міністр промислової політики України – Ксенія Ляпіна

Народилася 05 травня 1964 року.
Освіта: Київський політехнічний інститут; Український християнський університет бізнесу і технологій (1994), бухгалтер-економіст; Київський національний економічний університет (2000-02), маґістр з правового реґулювання економіки.
Народний депутат України 4 скликання. Член Комітету з питань промислової політики та підприємництва, заст. голови (з 09.2005).
Травень 2005 – листопад 2006рр. - Радник Президента України (поза штатом).
Голова Ради підприємців при КМ України (05.2005-12.06).
Перший віце-президент Тендерної палати України (2005-07).
Народний депутат України 5 скликання. Голова підкомітету з питань регуляторної політики і підприємництва Комітету з питань промислової i регуляторної політики та підприємництва.

К.Ляпіна міцно заштопорила в НУ тему промислового розвитку і реформування даної сфери. Одним із етапів кар’єрного росту і посилення впливу в партії для Ляпіної може стати посада міністра промислової політики.


Міністр транспорту та зв′язку України – Віктор Бондар

Віктор Бондар має досвід міністерської діяльності в даному відомстві, а також він наближений до впливового в оточенні Президента нинішнього губернатора Запорізької області Євгена Червоненка.


Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – Давид Жванця

Народився 20 липня 1967, м.Тбілісі, Грузія.
Освіта: Тбіліський державний університет, факультет планування народного господарства (закінчив в 1991).
1986-88 — служба в Прикордонних військах.
Під час правління Звіада Гамсахурдіа втік із Грузії. Жив в Словенії, Австрії, Росії. Одержав громадянство Кіпра. Став генеральним директором кіпрської фірми Brіnkford Cons. LTD.
З 1991 — в Україні. Працював менеджером ЗАТ «Торговий Дім».
З 1995 — начальник відділу дирекції економіки та фінансів.
З 1998 — президент ТОВ «Бринкфорд Конс Лтд».
Квітень 2002 - квітень 2005 — Народний депутат України 4 скликання від блоку В.Ющенка «Наша Україна».
Лютий - травень 2005 — Міністр України з питань надзвичайних ситуацій.
Липень - вересень 2005 — Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Травень 2006 — Народний депутат України 5 скликання від Блоку «Наша Україна».

Давид Жванія звичайно має амбіції очолити більш ключове міністерство в новому уряді, але, ймовірно, йому знову доручать керувати міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Перед виборами саме Давид Жванія виступав фаховим опонентом нинішнього міністра Нестора Шуфрича, і тому знову очолити міністерство для Д.Жванії є «справою честі».


Міністр регіонального розвитку та будівництва України – Олександр Омельченко


Міністр у справах сім′ї, молоді та спорту України – Юрій Павленко

Народився 20 березня 1975 року в м. Київ.
1994 – 1996 – кореспондент інформаційного відділу УРП, м. Київ
1996 – 1997 – Голова Спілки християнсько-демократичної молоді України.
З 1999 року – Голова Молодіжної партії України.
З 2001 року - член Політичної ради Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна».
2002-2005 рр. - народний депутат України ІV скликання. Секретар Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму.
З 2005 року – член Президії Ради Політичної партії «Народний Союз Наша Україна».
З 4 лютого 2005 р. – Міністр України у справах сім′ї, дітей та молоді, Міністр України у справах молоді та спорту.
З 27 вересня 2005 року – Міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту.
З 26 грудня 2006 року - голова Житомирської обласної державної адміністрації.

Юрій Павленко визнавався успішним міністром не лише «помаранчевими», але й отримав епітети і від політичних опонентів – ПР. Тому призначення його міністром є прийнятним для всіх без виключення політичних сил.


Міністр юстиції України – Роман Зварич

Народився 20 листопада 1953 р. у м. Нью-Йорку, США.
У 1981-1983 рр. - асистент викладача філософії у Колумбійському університеті.
У 1983-1991 рр. - викладач Нью-Йоркського університету.
З 1991 р. - в Україні.
У 1992 р. - один з організаторів Конгресу українських націоналістів.
З листопада 1993 р. по квітень 1994 р. - один з організаторів всеукраїнського прес-центру "Вибори-94".
Грудень1995 р. - член Центрального проводу НРУ,
З жовтень 1997 р. по травень 1998 р. – член президії Центрального проводу НРУ.
Травень 1999 р. – член ПРП, член правління ПРП.
Народний депутат України 3 скликання з березня 1998 р. по травень 2002 р. від НРУ. На час виборів: директор інформаційно-аналітичної служби Центру демократичних реформ.
З липня 1998 р. по березень 2000 р.- член Комітету з питань правової реформи. З березня 2000 р. - член Комітету у закордонних справах.
Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 р. , висунутий виборчим блоком політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна".
В лютому-жовтні 2005 р. - міністр юстиції (уряд Ю.Тимошенко)
Квітень 2006 – вересень 2006 - народний депутат України 5 скликання, член фракції Блоку «Наша Україна»
Липень 2006 — вересень 2006 голова підкомітету з питань планування законодавчої діяльності Комітету з питань правової політики Верховної Ради України
Серпень-жовтень 2006 р. — міністр юстиції (Уряд В.Януковича).
З листопада 2006 — Представник Президента України у Верховній Раді України

Секретаріат президента в разі створення широкої коаліції неодмінно забажає лояльну до себе людину. Перевірений Роман Зварич може рівною мірою задовольнити і регіоналів, адже свого часу, працюючи в уряді В. Януковича, він відзначався комфортністю стосовно урядового керівництва.


Микола Оніщук

Народився 26 листопада 1957 року в с.Долинівка, Житомирської області.
Освіта: Київський університет імені Т.Шевченка, юридичний факультет.
Перший заступник голови Союзу юристів України; голова Київської міської організації Союзу юристів України; віце-президент Світового конґресу українських юристів; співзасновник та член ради Благодійного фонду сприяння політичним та правовим реформам; голова Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права.
Нар. деп. України 4 скликання від блоку "За єдину Україну, перший заступник голови Комітету з питань правової політики.
Червень 2001 – листопад 2002 рр. - Радник Прем′єр-міністра України на громад. засадах.
З лютого 2005 року - член Ради НБУ
Народний депутат України 5 скликання - від Блоку "Наша Україна". Перший заступник голови Комітету з питань правосуддя.

Микола Оніщук не піддався спокусі і не пішов вслід за колишнім однопартійцем А.Кінахом в «біло-блакитний» табір. Він зміг яскраво себе проявити в «судовій війні» під час підготовки і проведення виборчої кампанії НУ-НС. Має гарні позиції і вплив в українській юриспруденції, і тому його потенціал може бути використаним на цій посаді.

4. Можливі кандидати на міністерські посади від Блоку Юлії Тимошенко

- Прем’єр-міністр - Юлія Тимошенко

Народилася 27 листопада 1960 року в Дніпропетровську. У 1984 р. Юлія Тимошенко закінчила університет з відзнакою і за розподілом, розпочала трудову діяльність інженером-економістом на Дніпровському машинобудівному заводі.
1991 р. — заснувала «Корпорацію Український Бензин», яка з часом перетворилась на промислово-фінансову корпорацію «Єдині Енергетичні Системи України» (ЄЕСУ). 1995—1997 рр. — президент корпорації ЄЕСУ.
1996—1998 рр. — народний депутат України (Верховна Рада 2-го скликання) (Бобринецький виборчий округ № 229 Кіровоградської області). Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності
1998—2000 рр. — народний депутат України (Верховна Рада 3-го скликання) (виборчий округ № 99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету Верховної Ради.
Грудень 1999 р. — січень 2001 р. — віце-прем′єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка.
Березень 2002 р. — січень 2005 р. — очолює фракцію «Блоку Ю.Тимошенко» у Верховній Раді 4-го скликання.
Лютий—вересень 2005 р. — прем’єр-міністр України.
Березень 2006 р. — червень 2007 р. — керівник фракції БЮТ у Верховній Раді V скликання.

Юлія Тимошенко, беззаперечно, є єдиним кандидатом від своєї політичної сили, і тому у нікого не викликає сумнівів у делегуванні її на посаду прем’єр-міністра.


- Віце-прем’єр-міністриНародився 15 квітня 1954 р. у с. Смологовиця Іршавського району Закарпатської області. 1975 року закінчив Львівський державний університет ім. І.Франка, економічний факультет, економіст, у 1979 року - аспірантуру ЛДУ, у 1989 року - докторантуру Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова.
Народний депутат України першого скликання з грудня 1991 року, член Комісії з питань економічної реформи та управління народним господарством. З березня по жовтень 1992 р. - заступник голови Колегії з питань економічної політики Державної думи України. З 27 жовтня 1992 р. по 13 серпня 1993 р. - Міністр економіки України, Віце-прем′єр-міністр України з економіки.
З вересня 1993 р. - голова Українського фонду підтримки реформ.
Народний депутат України другого скликання з березня 1994 р. до квітня 1998 р., висунутий виборцями. Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Член депутатської групи "Реформи". З 31 жовтня 1994 р. по 08.1995 р. - Перший віце-прем′єр-міністр України. З 03 серпня 1995 р. по 09.1996 р. - Віце-прем′єр-міністр України. З вересня 1996 р. по квітень 1997 р. - Віце-прем′єр-міністр України. Народний депутат України третього скликання з березня 1998 р. по квітень 2002 р. Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності з липня 1998 р., керівник фракції ПРП "Реформи-центр" з грудня 1998 р.
У 2002 р. учетверте обраний до Верховної Ради України за списком блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". Член парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, перший заступник голови фракції "Наша Україна". З лютого 2005 р. по серпень 2006 р.- Міністр фінансів України.

Хоча неодноразово уряд В.Януковича опозиція критикувала за суміщення посад М.Азаровим першого віце-прем’єра і міністра фінансів, але в нових політичних реаліях дані посади, можливо, буде суміщати В. Пинзеник.


Віце-прем’єр-міністр з питань ПЕК - Сергій Єрмолов

Народився 16 листопада 1958 р. у с. Магаждан Новоросійського р-ну Актюбинської області (Казахстан). У 1982 р. закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю “Парогенераторобудування”, інженер-механік, а також Національна академія управління за спеціальністю “Фінанси”, магістр фінансового менеджменту у 1999 р. Працював на посадах машиніста-обхідника, старшого інженера з експлуатації, інженера турбінного цеху Кримської АЕС, машиніста-обхідника азотурбінного обладнання, інженера газотурбінної електростанції “Тенгіз” виробничого об’єднання “Союзтрансенерго”.
З 1992 р. по 1996 р. на керівних інженерних посадах здійснював виробничо - технічне супроводження будівництва Кримської ТЕС.
У 1996 р. — директор дочірнього підприємства “Східно-Кримська енергетична компанія”, а затим - голова правління - генеральнийо директор Державної акціонерної компанії “Крименерго”. У липні 1999 р. призначений першим заступником Міністра енергетики України, а після реорганізації Міненерго - з лютого 2000 р. - радником Прем’єр-міністра України. З липня 2000 р. по квітень 2001 р. - міністр палива та енергетики України, а з грудня 2001 р. - радник міністра палива та енергетики України. З 30.11.2002 р. по 03.2004 р. - Міністр палива та енергетики України.

С.Єрмілов вперше працював на посаді міністра палива та енергетики в уряді В.Ющенка в якому віце-прем’єр-міністром з ПЕК була Ю.Тимошенко. Він разом з Тимошенко здійснили своєрідний прорив в даній галузі. Після відставки з посади разом з відставкою прем’єр-міністра В.Ющенка згодом зміг попрацювати міністром в урядах А.Кінаха і В.Януковича. У 2004 році Л.Кучма своїм указом його звільнив і призначив Ю.Бойко. Ходили чутки про те, що С.Єрмілов не бажав виконувати «замовлення» державної верхівки. Тому його потенціал знову може використаний в уряді, який зможе очолити Ю.Тимошенко.


Віце прем’єр-міністр з гуманітарних питань – Микола Томенко

Народився 11 грудня 1964 року в с. Малі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області. 1983-85 рр. – служба в армії. 1989 р. – закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. 1992 р. – закінчив аспірантуру історичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Серпень 1992 р. – вересень 1995 р. – завідувач кафедри політичних наук (координатор програми) інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України. З вересня 1994 р. – доцент кафедри політології Національного Університету "Києво-Могилянська Академія". З вересня 1997 р. – завідувач кафедри політології Національного Університету "Києво-Могилянська Академія". З квітня 1998 р. – директор Інституту політики. Лютий 2000 р. – березень 2001 р. – начальник Головного управління преси та інформації Київської міської державної адміністрації. 2001-2002 рр. - директор Інституту політики.
З 2002 р. – народний депутат України, член фракції "Наша Україна", голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації.
З лютого 2005 р. по 8 вересня 2005 р. – Віце-прем′єр-міністр України з гуманітарних питань.
З березня 2006 р. по червень 2007 р. —депутат Верховної Ради України V скликання.

Хоча М.Томенко і був різко розкритикований за свою попередню діяльність на даній посаді за «багатоплановість», але на цей раз він знову може виконати функцію «говорящої голови» в новому уряді. Основним завданням для М.Томенка в новому уряді стане викриття неефективності своїх попередників – уряду В.Януковича.


Віце-прем’єр-міністр з питань ЖКГ – Юрій Сербін

Народився 05 березня 1949 року с. Провідєніє, Хабаровський край, Росія.
Освіта: Харківський інженерно-будівельний інститут, факультет теплогазопостачання.
Народний депутат України 5 скликання від Блоку Ю.Тимошенко. Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства, член фракції "Блоку Юлії Тимошенко".

Юрій Сербін має досвід роботи в профільному комітеті ВР і тимчасово може стати віце-прем’єр-міністром. Дана посада була створена «регіоналами» нещодавно для демонстрації своїх намірів рішучо реформувати ЖКГ. Прогнозовано, що в разі тривалої роботи прем’єр-міністром Ю.Тимошенко, буде відбуватися поступове укрупнення міністерств і скорочено кількість віце-прем’єрів для кращої керованості уряду.


- Міністри

Міністр Кабінету Міністрів України – Євген Шаго

Народився 23 листопада 1941 м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровської обл.
Був головою правління корпорації "Єдині енегетичні системи України". Березень - вересень 2005 - Перший заступник Міністра Кабінету Міністрів України.
Народний депутат України 5 склик. Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, член фракції "Блоку Юлії Тимошенко".

Євген Шаго — давній партнер Ю.Тимошенко ще з часів її роботи на газовому ринку. Свого часу був заступником міністра Кабінету міністрів в уряді Ю.Тимошенко. В новому уряді здатний ефективно організувати «штабну» роботу в уряді - забезпечивши нормальну комунікацію з членами уряду.


Міністр аграрної політики України – Іван Кириленко

Народився 2 жовтня 1956 року в селищі Берестове Бердянського району Запорізької області. У 1978 р. закінчив агрономічний факультет Дніпропетровського сільськогосподарського інституту, за фахом вчений агроном. У 1991 році – отримав диплом Академії суспільних наук при ЦК КПРС, за спеціальністю політолог.
Працював механізатором-комбайнером у колгоспі ім. Шевченка Бердянського району. З 1977 року активно брав участь у роботі ЛКСМУ. Пройшов шлях від другого секретаря Солонянського райкому ЛКСМУ до другого секретаря Дніпропетровського ОК ЛКСМУ. Був головою колгоспу ім. Петровського Солонянського району. Обіймав посади першого секретаря Магдалинівського райкому КПУ, завідувача відділу сільського господарства та харчової промисловості Дніпропетровського обкому КПУ. Після проголошення незалежності очолював відділ сг продукції АТ “Дніпропетровська товарно-фондова біржа”, тривалий час працював на керівних посадах в Дніпропетровській обласній державній адміністрації. За президентства Леоніда Кучми працював міністром аграрної політики України та віце-прем’єр-міністром України з аграрних питань.
Обирався народним депутатом України ІІ, ІІІ, IV і V скликань.

Колосальний досвід роботи І.Кириленко в аграрному секторі дозволяє йому можливість претендувати на дану урядову посаду. Особливо актуальним є його призначення на цю посаду в разі продовження ВР мораторію продажу с/г землі.


Міністр фінансів України – Олександр Турчинов

Це призначення може стати несподіванкою як для політичних опонентів, партнерів так і для деяких однопартійців О.Турчинова. Він може уособлювати своєрідний «силовий» варіант в фінансовій сфері для руйнування налагоджених схем за урядування ПР і діяльності М.Азарова. О.Турчинов погодиться на цю посаду в тому разі, якщо контролюватиме Державну податкову службу. Міністерство фінансів тоді буде своєрідним координуючим центром діяльності фінансової системи країни.


Міністр внутрішніх справ України –

Олександр Турчинов

Народився 31 березня 1964 року в м.Дніпропетровськ.
Освіта: Дніпропетровський металургійний інститут
Народний депутат України 3 склик. Голова підкомітету з питань видатків Державного бюджету Комітету з питань бюджету. З лютого 2000 року - голова Комітету з питань бюджету.
Народний депутат України 4 склик. Член Комітету з питань Реґламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України.
Лютий 2002 – вересень 2005 року - Голова Служба безпеки України.
Народний депутат України 5 скликання. Член Комітету з питань Реґламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.
З травня 2007 – Перший заступник Секретаря Рада національної безпеки і оборони України.

О.Турчинов в залежності від домовленостей БЮТ і НУ-НС щодо розподілу сфер впливу в новому уряді може претендувати і на посаду міністра ВС.


Андрій Кожемякін

Народився 1 січня 1965 року. Був керівником підрозділу боротьби з міжнародним наркобізнесом Головного управління "К" СБУ.
З 04-09.2005 - заступник Голови з оперативних питань — начальник Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Депутат Верховної ради України V скликання.

А.Кожемякін — вірний соратник О.Турчинова, з яким він працював в СБУ. А.Кожемякін є своєрідним «запасним кандидатом» на міністерську посаду замість О.Турчинова.


Міністр вугільної промисловості України – Сергій Єрмілов


Міністр економіки України – Сергій Терьохін

Народився 29 вересня 1963 р. у м. Києві. Освіта вища, у 1986 р. закінчив Київський університет ім. Т.Шевченка, факультет міжнародних відносин та міжнародного права.
З 12.1988 р. по 08.1991 р. - помічник голови правління, голова служби банківського маркетингу Українського республіканського банку Зовнішекономбанку СРСР. З 08.1991 р. по 06.1992 р. - начальник валютно-фінансового відділу Міністерства зовнішніх економічних зв′язків України. З 06. по 11.1992 р. - завідувач відділу валютної і фінансової політики Економічної колегії Державної думи України (департамент фінансової і зовнішньоекономічної політики). З 12.1992 р. по 08.1993 р. - заступник міністра економіки України, голова департаменту фінансової і зовнішньоекономічної діяльності. З 08.1993 р. по 08.1994 р. - директор Українського фонду підтримки реформ.
Народний депутат України II, III, IV та V скликань.

Кандидатура на дану посаду від БЮТ мало дискутується – Сергій Терьохін поки перебуває поза конкуренцією на посаду міністра економіки.


Міністр з питань житлово-комунального господарства України – Юрій Сербін

У разі ліквідації посади віце-прем’єр-міністра, щой опікується проблемами ЖКГ, Ю.Сербін, ймовірно, очолить дане міністерство.


Міністр закордонних справ України – Григорій Немиря

Народився 5 квітня 1960 (м.Донецьк). Освіта - Донецький державний університет, історичний факультет (1982); аспірантура Київського університету ім. Т.Шевченка (1988).
1988-92 - доцент кафедри української історії та етнополітики Донецького державного університету, віце-президент реґіональної асоціації молодих істориків і політологів. 1990-91 - доцент Донецької державної академії управління. 1992-96 - засновник і директор Центру політологічних досліджень при Донецькому державному університеті. 1993-96 - докторант Інституту соціології НАНУ, організатор першої польсько-української школи соціологів. 1996 - доцент катедри політології Донецького державного університету. 1996-98 - проректор Національного університету "Києво-Могилянська академія". 2001-05 - голова правління Міжнародного фонду "Відродження". Викладав в Інституті політичних досліджень (Бордо), Коледжі НАТО (Рим).
Народний депутат V скликання.

Кандидатом від БЮТ на посаду міністра закордонних справ, беззаперечно, є саме Г.Немиря. Хоча у нього нема показового досвіду діяльності в даному міністерстві, він відзначився в організації міжнародних візитів лідерки БЮТ Ю.Тимошенко і популяризації її персони в західних країнах.


Міністр культури і туризму України – Олена Бондаренко

Народилася 13 лютого 1955 р. у м. Тайшет Іркутської області (Росія). Освіта вища. У 1994 р. закінчила Київський університет ім. Т.Шевченка, факультет журналістики, у 2000 р. - юридичний факультет.
З 12.1989 р. по 10.1991 р. - заступник голови, з 10.1991 р. по 06.1993 р. - голова Луганської крайової організації Руху. З 06.1993 р. по 04.1994 р. - керівник відділу політичного аналізу секретаріату НРУ; з 04.1994 р. по 1997 р. - заступник голови НРУ – керівник управління з ідеології, пропаганди і агітації НРУ. З 01.1997 р. по 05.1998 р. - головний редактор газети "Час/Tіme".
Народний депутат III, IV i V скликань.


Міністр оборони України

Олександр Скіпальський

Народився 12 березня 1945 року в с.Вижгів, Любомльський район, Волинської області.
Освіта: Московське вище прикордонне командне училище; Вища Червонопрапорна школа КДБ СРСР, контррозвідувальний факультет.
Народний депутат України 2 скликання, член Комітету з питань оборони і державної безпеки.
10.1992-01.97 - начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Липень 1997 – травень 1998 рр. - заступник Голови СБУ.
Травень 1998 – листопад 2001 рр. - заступник Міністра Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Листопад 2006 – травень 2007 рр. - заступник Голови - начальник УСБУ в Донецької області, Служба безпеки України.
З травня 2007 року - заступник Голови Служби безпеки України.


Микола Петрук

Народився 01 лютого 1950 року в с.Карпівці, Чуднівський р-н, Житомирської області.
Освіта: Бакинське вище загальновійськове командне училище (1971); Військова академія ім. М.В.Фрунзе (1983); Військова академія Ґенштабу ЗС РФ (1993), генерал-полковник.
Серпень 1993 – жовтень 2003 рр. - командир механізованої дивізії, командувач армійського корпусу, Перший заступник командувача військ Західного оперативного командування Сухопутних військ, Перший заступник Головнокомандувача Сухопутних військ ЗС України.
16 жовтня 2003 – 19 липня 2004 рр. - командувач військ Західного оперативного командування.
19 липня 2004 – 16 червня 2005 рр. - Головнокомандувач Сухопутних військ ЗС України.
16 червня 2005 – 06 травня 2006 рр. - командувач Сухопутних військ ЗС України.
Народний депутат України 5 скликання від Блоку Ю.Тимошенко, Член Комітету з питань національної безпеки і оборони, чл. фракції "Блоку Юлії Тимошенко".

Олександр Скіпальський і Микола Петрук є досвідченими силовиками в блоці. Ю.Тимошенко в ході виборчої кампанії заявила про готовність відмовитися від призову вже з січня 2008 року. Сумнів у доцільності і можливості даної ініціативи розкритикував теперішній міністр оборони А.Гриценко. Ю.Тимошенко висловила готовність запропонувати свою кандидатуру на дану посаду. Звичайно Президент не відмовиться від свого конституційного права висувати кандидатуру на дану посаду, але «кадровий» резерв БЮТ – це своєрідна форма тиску на Президента і його політичну силу.


Міністр освіти і науки України – Віталій Курило

Народився 02 лютого 1957 року в смт. Білокуракине, Луганської області.
Освіта: Луганський педагогічний інститут, історичний факультет.
1997-2006 - ректор, Луганського національного педагогічного університету імені Т.Шевченка.
Народний депутат України 5 склик, заступник голови Комітету з питань науки і освіти, голова наглядової ради Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Шевченка.

В. Курило — досвідчений освітянин, який має активну позицію в даній галузі, а також своє бачення реформи в освітній галузі.


Міністр охорони здоров′я України – В’ячеслав Пєрєдєрій

Народився 17 лютого 1943 року.
Освіта: Кримський медичний інститут.
З вересня 2003 року - заступник Міністра Міністерства охорони здоров′я України.
Народний депутат України 5 скликання, заступник голови Комітету з питань охорони здоров′я, член фракції "Блоку Юлії Тимошенко".

В. Пєрєдєрій має досвід діяльності в міністерстві охорони здоров’я, а також в профільному комітеті ВР.


Міністр охорони навколишнього природного середовища України – Валерій Кальченко

Народився 24 лютого 1947 року в м.Кіровоград.
Освіта: Кіровоградський будівельний технікум; Одеський інженерно-будівельний інститут, інженер-будівельник.
31 серпня 1996 – 08 лютого 1999 рр. - Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
08 лютого 1999 – 03 листопада 1999 рр. - голова Кіровоградської облдержадміністрації.
Червень – вересень 2005 року - заступник Міністра Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
04.-05.2006 - Кіровоградський міський голова.
Народний депутат України 5 скликання, голова Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

В.Кальченко цілком ймовірно претендуватиме на дану посаду. Він має досвід міністерської діяльності і діяльності на посаді голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Також має давні зв’язки з лідером БЮТ.


Міністр палива та енергетики України – Сергій Єрмолов

В разі бажання Президента бачити на посаді віце-прем’єр-міністра з ПЕК своєї людини – то С.Єрмілов зможе очолити дане міністерство.


Міністр праці та соціальної політики України – Михайло Волинець

Народився 30.10.1956 р (с. Новоживотів, Іллінецький р-н, Вінницька область). Освіта вища, закінчив Комунарський гірничо-металургійний інститут, гірничий інженер-електромеханік. У 1985-91 рр. - голова профкому шахти ім. Стаханова. У 1991-92 рр. - голова Міжрегіонального об′єднання Незалежної профспілки гірників. Голова Незалежної профспілки гірників України (з 02.1995); голова Конфедерації вільних профспілок України (з 1997).
Народний депутат IV i V скликань.

М.Волинець популярний і впливовий діяч профспілкового руху в Україні. Можлива діяльність на міністерській посаді зможе значною мірою розширити електоральну базу БЮТ серед працівників галузі, зокрема, східних регіонів.


Олександр Фельдман

Народився 06 січня 1960 року в м.Харків.
Осв.: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна.
Народний депутат України 4 скликання. Член Комітету у справах, пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.
Народний депутат України 5 скликання від Блоку Ю.Тимошенко, голова підкомітету з питань корінних народів, національних меншин та етнічних груп Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.
Голова Харківської міського благодійного фонду "АВЕК"; президент Єврейського фонду України; президент Асоціації національно-культурних об′єднань України (з 1999); віце-президент Міжнародної ради євреїв-парламентарів світу (з 2006).

О.Фельдман зарекомендував себе як успішний регіональний лідер. Будучи почесним президентом концерну «АВЕК», О.Фельдман є організатором успішних програм соціального захисту населення. Тому вдалий досвід діяльності О.Фельдмана в соціальній сфері в Харківському регіоні може стати передумовою здійснення успішної соціальної політики в країні на міністерській посаді.


Міністр промислової політики України – Таріель Васадзе

Народився 15 жовтня 1947 року в с.Супса, Ланчхутський р-н, Грузія.
Освіта: Київський автомобільно-дорожній інститут.
Народний депутат України 4 скликання від блоку «За єдину Україну!», член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.
Народний депутат України 5 скликання від Блоку Ю.Тимошенко, член Комітету з питань фiнансiв i банківської діяльності.

Т.Васадзе один — із тих великих бізнесменів із БЮТ, який залишився вірним політичній силі і має досвід розбудови успішних промислових об’єктів. Тому цей досвід і міцні позиції в БЮТ дозволяють Т.Васадзе претендувати на дану посаду.


Міністр транспорту та зв′язку України – Олег Шевчук

Народився 02 січня 1968 року в м.Київ.
Освіта: Київський технікум радіоприладобудування; Київський університет імені Т.Шевченка.
Народний депутат України 3 скликання від ПЗУ. Перший заступник голови Комітету з питань будівництва, транспорту і зв′язку.
Листопад 1996 – травень 1998 - заступник генерального директора, Українського об′єднання електрозв′язку "Укртелеком".
З вересня 1997 року - голова комісії з питань телекомунікації та інтелектуальних мереж.
З березня 2000 - радник Голови ВР України.
18 березня 1999 – 20 липня 2001 рр. - Голова Державного комітету зв′язку та інформатизації України.
З серпня 2001 року - директор Інституту інформаційного суспільства.

Новоявлений «бютівець» О.Шевчук може претендувати на посаду міністра транспорту і зв’язку. Він має досвід роботи в даній галузі і завойовує вплив в БЮТ.


Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – Олександр Каменяш

Народився 25 жовтня 1965 року в. Сваляві.
Народний депутат 5 скликання. Член Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

О.Каменяш достатньо фаховий у проблемі екологічної політики та природокористування. Працював, відповідно, в профільному міністерстві ВР. Також він родом зі найбільш «проблемного» регіону України в плані виникнення надзвичайних ситуацій – Закарпаття. Він забезпечив непоганий результат на виборах для БЮТ в Закарпатті, яке вважається вотчиною В.Балоги і «Нашої України». Також він є неконфліктним політиком, який зможе задовольнити на даній посаді різні політичні сили.


Міністр регіонального розвитку та будівництва України – Олександр Фельдман

О.Фельдман зарекомендував себе як ефективний регіональний лідер. Будучи керівником харківського регіонального осередку БЮТ, він зміг забезпечити моніторинг проблем регіону і побудувати ефективну модель їх вирішення. В залежності від політичної кон’юнктури і завдяки міцній позиції в БЮТі він зможе спробувати себе на даній міністерській посаді.


Міністр у справах сім′ї, молоді та спорту України

Євген Суслов

Народився 28 травня 1981 року.
Освіта: Київський національний економічний університет.
Народний депутат України 5 скликання, голова підкомітету з питань органів виконавчої влади Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, член фракції "Блоку Юлії Тимошенко".
Квітень 2002 – квітень 2006 рр. - Сквирський міський голова.

Бренд «наймолодшого мера міста», яким свого часу був Євген Суслов, і його ефективність на даній посаді можуть бути ключовими аргументами в делегуванні від БЮТ на дану міністерську посаду.


Андрій Шевченко

Народився 10 червня 1976 року в смт. Гвіздець, Городенківського районна, Івано-Франківської області.
Освіта: Вища школа Аламіди (Каліфорнія, 1993-94); Київський університет імені Т.Шевченка, Інститут журналістики (1994-99), маґістр журналістики; Національний університет "Києво-Могилянська академія", факультет суспільних наук (1994-96, не закінчив).
Квітень – грудень 2005 р. - віце-президент Національної телекомпанія України.
Співзасновник і перший голова голова Київської незалежної медіа-профспілки (2002-03). Секретар Громадської ради з питань свободи слова та інформації (2002-03). Член Журналістського страйккому (2002). Член правління "Інтерньюз-Україна" (з 2003). Співзасновник Фонду медіа-ініціатив (з 2002). Співзасновник і президент Центру суспільних медіа (з 2005).
Народний депутат України 5 скликання. Голова Комітету з питань свободи слова та інформації.

А.Шевченко також має всі шанси бути запропонованим від БЮТ на посаду міністра. Головний козир – молодий вік і гарні позиції в блоці. Хоча досвіду в даній галузі у А.Шевченка бракує (сфера його професійних інтересів — медіа і журналістика), але він непоганий менеджер.


Наталія Королевська

Народилася 18 травня 1975 р. в м.Красний Луч, Луганська область.
Освіта: Східноукраїнський національний університет, економічний факультет (1992-97), "менеджер у виробничій сфері"; Донецька державна академія управління (2000-02), "менеджер організації".
1992-93 - менеджер СП "ЭТКО". 1993-98 - фінансовий директор АТЗТ "МЕТА". 1998-2001 - комерційний директор СП "МЕТА Компані".
2001-2006 - голова Спостережної Ради ВАТ "Луганськхолод" (ТМ "Королівське морозиво").
2004-2006 - координатор інвестиційно-будівельного проекту "Оксфорд".
2002-2006 - депутат Луганської обласної ради, секретар постійної комісії з питань промисловості, будівництва, ЖКГ та торгівлі.
2003-2005 - член Ради підприємців України при КМУ, координатор луганської регіональної комісії Ради підприємців України.
Народний депутат України 5 скликання, секретар Комітету з питань економічної політики.

Н.Королевська — ще один можливий кандидат на посаду міністра у справах сім′ї, молоді та спорту. Вона має прихильність лідера блоку Ю.Тимошенко і безконфліктна з політичними опонентами. Це може стати аргументами у рекомендуванні її на посаду міністра.


Міністр юстиції України – Андрій Портнов

Народився 27 жовтня 1973 року в м. Луганськ.
Освіта: Східноукраїнський державний університет (1999), юрист, "Правознавство".
Червень 1999 – грудень 2001 рр. - начальник управління корпоративних фінансів, Державної комісія з цінних паперів і фондового ринку.
Липень 2004 – липень 2005 рр. - член Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.
Народний депутат України 5 скликання, заступник голови Комітету з питань правосуддя.

А.Портнов — фаховий юрист і є одним із керівників юридичного департаменту блоку. Демонстративна віддаленість від партійних скандалів і рівновіддаленість від груп впливу в блоці дозволить йому забезпечити міцні позиції на міністерській посаді.

Перший віце-прем’єр міністр, міністр фінансів – Віктор Пинзеник

5. Можливий розподіл посад у парламенті

Голова Верховної Ради України – Раїса Богатирьова; Іван Плющ; В’ячеслав Кириленко; Олександр Турчинов

Перший заступник Голови Верховної Ради України – Адам Мартинюк; Микола Катеринчук; Віктор Пилипишин

Заступник Голови Верховної Ради України – Олена Лукаш; Микола Томенко; Костенко Юрій

Комітет з питань правової політики – Микола Катеринчук (НУ-НС), Олександр Лавринович (ПР), Олена Лукаш (ПР), Роман Зварич (НУ-НС), Михайло Сирота (БЛ).

Комітет з питань правосуддя – Сергій Ківалов (ПР), Микола Оніщук (НУ-НС), Володимир Мойсик (НУ-НС), Геннадій Васильєв (ПР), Андрій Портнов (БЮТ)

Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування – Віктор Тихонов (ПР), Олександр Омельченко (НУ-НС), Анатолій Матвієнко (НУ-НС), Сергій Соболєв (БЮТ), Сергій Осика (БЮТ), Георгій Пономаренко (КПУ)

Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності – В.Стретович (НУ-НС) Володимир Сівкович , Святослав Піскун (ПР) Олександр Турчинов (БЮТ), Володимир Мойсик (НУ-НС)

Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією – Микола Джига (ПР); Григорій Омельченко (БЮТ), Юрій Луценко (НУ-НС), Геннадій Москаль (НУ-НС), Віктор Король (НУ-НС)

Комітет з питань національної безпеки і оборони – Олександр Кузьмук (ПР), Олександр Турчинов (БЮТ), Андрій Кожем’якін (БЮТ), Юрій Костенко (НУ)

Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин - Леонід Грач (КПУ), Олександр Фельдман (БЮТ), Рафат Чубаров (НУ-НС)

Комітет у закордонних справах – Борис Тарасюк (НУ), Олег Білорус (БЮТ), Григорій Немиря (БЮТ)

Комітет з питань європейської інтеграції – Борис Тарасюк (НУ-НС), Григорій Немиря (БЮТ), Сергій Соболєв (БЮТ), Сергій Шевчук (БЮТ), Олег Зарубінський (БЛ)

Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України – Олександр Єфремов , Василь Кисельов (ПР), Сергій Сас (БЮТ)

Комітет з питань бюджету – Володимир Макеєнко (ПР), Олександр Пеклушенко (ПР), Віктор Пинзеник (БЮТ), Йосип Вінський (БЮТ), Ігор Шаров (БЛ)

Комітет з питань фiнансiв i банківської діяльності – Сергій Буряк (БЮТ), Володимир Стельмах (НУ-НС), Василь Горбаль (ПР), Микола Круглов (ПР), Сергій Терьохін (БЮТ)

Комітет з питань економічної політики – Віктор Пинзеник (БЮТ), Юрій Єхануров (НУ-НС), Микола Катеринчук (НУ-НС), Рінат Ахметов (ПР)

Комітет з питань промислової i регуляторної політики та підприємництва – Ксенія Ляпіна (НУ-НС), Юрій Єхануров (НУ-НС)

Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки – Микола Мартиненко (НУ-НС), Михайло Волинець (БЮТ), Євген Мармазов (КПУ)

Комітет з питань будівництва, містобудування i житлово-комунального господарства – Олександр Омельченко (НУ-НС), Віталій Поляченко (НУ-НС), Юрій Сербін (БЮТ)

Комітет з питань транспорту i зв′язку – Станіслав Довгий (НУ-НС), Олег Шевчук (БЮТ), Іван Шкіря (ПР)

Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин – Сергій Рижук (ПР), Михайло Полянчич (НУ-НС), Євген Сігал (БЮТ)

Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи – Іван Заєць (НУ-НС), Давид Жванія (НУ-НС), Віталій Кальченко (БЮТ)

Комітет з питань науки i освіти – Катерина Самойлик (КПУ), Віталій Курило (БЮТ)

Комітет з питань охорони здоров′я – Тетяна Бахтєєва (ПР), Лілія Григорович (НУ-НС)

Комітет з питань культури і духовності – Яків Табачнік(ПР), Леонід Танюк (НУ-НС), Володимир Яворівський (БЮТ)

Комітет з питань сім′ї, молодіжної політики, спорту та туризму - Равіль Сафіуллін (ПР), В.Сушкевич (БЮТ), Олександр Волков (ПР)

Комітет з питань свободи слова та інформації – Андрій Шевченко, Микола Томенко (БЮТ), Олександр Голуб (КПУ), Ольга Герасим’юк (НУ-НС)

Комітет з питань соціальної політики та праці – Олександр Стоян (ПР), Василь Хара (ПР), Михайло Волинець (БЮТ)

Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів – Петро Дибенко (КПУ), Василь Сушкевич (БЮТ)

по матеріалам Агентства моделювання ситуацій