Войти с помощью

Архив
17 октября 2007

Мінприроди роз’яснює «сумнівні моменти» своєї діяльності

28 вересня 2007 р. відбувся візит представників «Вечерних вестей» Олега Андроса та Дмитра Бернікова до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Журналістам була надана можливість задати будь-яке питання заступнику міністра Павлу Большакову та його підлеглим у межах їхньої компетенції, а також провести окремі інтерв’ю з іншими посадовими особами Міністерства. 

«Зубрів офіційно не відстрілювали, дельфінів – не виловлювали, а Жуків острів – не проблема Мінприроди…» 

Під час інтерв’ю було виявлено ряд нових фактів щодо найбільш резонних подій у галузі природоохорони за останні 2 роки. Заступник міністра вважає за потрібне спростувати ряд, на його думку, «чуток та марень», що курсують у медіапросторі, та зробив низку заяв, що мають характер сенсаційних. Про них мова піде далі. 

Автору самими журналістами були надані аудіозаписи їхньої зустрічі з «державними охоронцями природи» на умовах вільного поширення та збреження авторських прав журналістів «ВВ». При будь-якому використанні даного матеріалу прошу посилатися на матеріал Дмитра Бернікова та Олега Андроса. 

Отже, знаменна зустріч у Міністерстві: Частина перша. 

Частина 1.1. Природно-заповідний фонд: як і що треба змінювати


П.Большаков. В цьому році Міністерство відновило свій сайт, і вся інформація по роботі Міністерства та його підрозділів доступна на сайті Міністерства. В тому числі це робиться на виконання Оргуської конвенції, яку Україна ратифікувала. З’являється і в ЗМІ, і на деяких сайтах неправдива інформація. Тому ми вирішили, з одного боку, дещо поширити інформацію про стан рослинного, тваринного світу, щодо питань Червоної книги (на сайті вся інформація є), і вирішили зустрітися з представниками ЗМІ. Ми готові провести зустріч з вами у будь-який час (у томі числі сьогодні) і відповісти на будь-яке ваше питання у межах своєї компетенції.

Присутні: заступник директора департаменту біотичних ресурсів та екомережі Губар Сергій Іванович, начальник відділу рослинного світу Тарасенко Володимир Олександрович, начальник відділу тваринного світу Томашієць Володимир Григорович і головний спеціаліст відділу рослинних ресурсів Попович Оксана, перший заступник начальника державної служби заповідної справи Мінприроди України Микола Стеценко. 

(Перше питання журналіста стосувалося скандальної ситуації, що склалася довкола роздачі земель регіонально-ландшфатного парку (далі – РЛП) Кінбурнська коса з початку 2007 р. Докладніший матеріал читайте тут: http://www.korrespondent.net/main/182376/s2)

О.Андрос. На території Миколаївської області існує РЛП Кінбурнська коса. Площа РЛП становить декілька тисяч гектарів. Декільком природоохоронним організаціям відомо, що з Миколаївської області певні установи (нам невідомо, які) звернулися до Держкомзему (що підпорядкований Мінприроди) з проханням «вивести» з РЛП декілька тисяч гектарів території. Відповідно, територія РДП залишається приблизно 700 га, а унікальні землі перейдуть під забудову, імовірно, котеджними містечками. Цілий ряд природоохоронних організацій переймаються цим питанням і цікавляться позицією Мінприроди з цього питання. 

П.Большаков. В будь-якому питанні сама назва Міністерства говорить про те, що Міністерство охороняє навколишнє природне середовище. Це означає, що в будь-якому питанні, в тому числі питанні Кінбурнської коси, відповідь Мінприроди буде направлена саме на виконання законів, які стосуються охорони природного навколишнього середовища. Не один раз я вимагав від всіх служб дотримання тільки законодавства. Будь-яка відповідь має бути об’єктивною, неупередженою. 

М.Стеценко. Якщо коротко, то це перший в Україні створений регіональний ландшафтний парк з часу, коли з’явилася така категорія. Згідно закону, це функція місцевих органів влади, і «Кінбурнська коса» була створена як РЛП у віданні Миколаївської обласної адміністрації. 

Большаков. Уточнення: всі РЛП, які є в Україні, підпорядковані обласним адміністраціям, не Міністерству. 

Стеценко. Згідно чинного законодавства, деякі землі РЛП вилучаються, деякі - без вилучення. Коли створювався РЛП, у відповідності до чинного законодавства частина земель лісового фонду, яка була у користуванні Миколаївського обласного управління лісового господарства, увійшла до нього, але залишилася без вилучення. Таким чином, там були інцидент на рівні області. Виходячи із цінності цієї території, а також водних екосистем, за пропозицією вчених в перспективі ми можемо зробити РЛП Національним парком, парком державного значення. Таким чином, ми почали готувати згідно Закону «Про природно-заповідний фонд», ст. 51-53, узгоджувальні матеріали, розглянули клопотання і т.ін. Виконуючий обов’язки голови адміністрації Миколаївської області звернувся до Кабміну та до Президента два тижні тому. Він від імені облдержадміністрації підтримує ідею та просить узгодити питання погодження створення саме Нацпарку на базі РЛР. Відповідно до доручень ми підготували лист до облдержадміністрації, Кабміну та Адміністрації Президента. Щоб Мінприроди прискорило вирішення цього питання, потрібно дати відповідне доручення комісії, яка створена у відповідності до розпорядження голови адміністрації, по підготовці цих матеріалів - щоб вони узгодили це зі вченими. Тобто слід узгодити всі питання, що стосуються описів, з землекористувачами, главами адміністрацій та подати до Мінприроди пакет документів. І тоді Мінприроди буде у відповідності до законодавства окреслювати питання з Мінфіном, з Мінекономіки, Комітетом лісового господарства. Тобто відповідні доручення дані, ми направили свої листи в наше обласне управління, щоб вони також прискорили це питання і координували цю роботу. Як тільки ці документи будуть у Міністерстві, ми почнемо процедуру узгодження проекту указу про створення Національного парку «Кінбурнська коса». 

Большаков. Є процедура створення згідно статей 51, 52 і 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд». Там ця процедура визначена. В Міністерство спочатку йде клопотання від місцевих органів влади, воно узгоджує його з усіма заінтересованими міністерствами і відомствами та подає до Кабміну. Кабмін схвалює і передає документи на підпис як указ Президента. І ця робота ведеться. 

Стеценко. Нас звинувачують у пресі в тому, що ми щось затримуємо чи затягуємо. Аби це від нас залежало, ми пів-України зробили б заповідним фондом. Позиція комітету лісового господарства теж грає роль. Він має погодити відведення землі, і, на превеликий жаль, багато наших бажань упирається у погодження голови сільської ради – землекористувачів. Це найтяжче питання. Якщо Мінфін підписує, значить, в бюджеті передбачено гроші на утримання новоствореного Нацпарку. 3-4 роки все готується, а якась сільська рада приймає рішення не включати, і треба перероблювати всю документацію. Тому це процес непростий. 

Большаков. Я дещо додам. Вже, мабуть, десяток років чи більше створювався парк Голосіївський. Це був жах – умовити землекористувачів віддати землю. Але в цьому році за підтримки уряду ми змогли це. Указ Президента підписаний, тобто парк створений. Зараз ми положення розробляємо. Із комунальної власності Київ дав згоду передати Міністерству ці землі. 

Андрос. Яка орієнтовна площа Нацпарку? 

Стеценко. В середньому – біля 5000 га (без акваторії). Але якщо там акваторію ще долучити (50 чи 1000 метрів), це землі Водного фонду, там буде простіше. Коли будуть документи, закінчиться процес погодження, тоді ми можемо сказати точно площу території, скільки з вилученням, скільки без вилучення. 

Большаков. В цьому році змогли указом Президента створити три національні природні парки, а один розширив територію – до біля 4000 га. Це Вижницький національний природний парк. Це тільки одне питання – по Кінбурнській косі, у нас велика програма, яку ми погодили з усіма органами виконавчої влади, з усіма обладміністраціями. В рамках виконання Закону України про екомережу ми підготували проект державної екологічної програми заповідної справи до 2020 р., де передбачено збільшення площ земельного природно-заповідного фонду до 10% від загальної площі земель України. 

Андрос. Часто говорять, що це надто мала цифра. Чому це так? 

Большаков. Ми йдемо вперед. 

Стеценко. Коли в пресі зустрічається, що в Європі зовсім інша ситуація, треба враховувати, що наші 4, 7% - це тільки території природно-заповідного фонду (нацпарки і т.ін.). В Європі є охоронювані природні території. Якщо ми до 4,7% додамо прибережені смуги річок по 25 м (там взагалі режим, фактично все заборонено по закону), ліси першої групи, зелені зони міст, санітарні зони, водозабори і т.ін, то вони ж охороняються. Там є обмеження господарської діяльності. 

Д.Берніков. Як ви прокоментуєте питання вирубки Карпатських лісів (біля Яремчі, Карпатський національний парк)? Я це особисто спостерігав минулого літа. Лісники не приховували, що вони незаконно вирубали ліс. Це негативно впливає на повеневу ситуацію в Прикарпатському регіоні. Як ви збираєтеся з цим боротися?

Большаков. У нас є державна екологічна інспекція, до складу якої увійшла лісова інспекція. І це їхнє питання. Крім того, ще є лісова охорона, яка теж може цим займатися. Якщо це незаконно, то це вже трохи інше питання. 

Губар. Є територія Нацпарку з вичлененням і без вичленення. В будь-якому разу є вирубки – починаючи із суцільних (береться лісосіка - і пішли пахати). Ці так звані лісосіки затверджуються Міністерством на підставах наукових обгрунтувань, погоджень, матеріалах інспекцій і, як кінцевий результат, іде затвердження у Міністерстві за поданням держкомлісгоспу. Це лісосіки. Що стосується рубок в природних парках, то там лісосік не існує загалом. Просто є так звані суцільні санітарні рубки, вибіркові санітарні рубки. 

Стеценко. Рубки бувають різні – санітарні, оздоровчі, ландшафтні і т. ін. Відповідним чином, за відповідною процедурою готуються документи із самого низу, обґрунтовуються, робиться таксація, виїжджає на місце комісія, науково-технічна рада Парку, виявляють, які дерева захворіли, щоб не допустити повністю знищення лісу, і тільки так робляться вибіркові санітарні рубки. А якщо вже десь не прослідкували, то робляться оздоровчі заходи. Такі зрубані дерева годяться тільки на дрова… 

Берніков. Там чудові дерева. 

Стеценко. Там є підприємства, які підпорядковані держкомлісгоспу, і їх ліси. В нацпарку є господарська зона, рекреаційна зона, стаціонарна, а є заповідна зона. У Карпатському національному парку Говерлянське лісництво – це заповідна зона. Три місяці тому була комплексна перевірка національного парку, де були незалежні члени комісії. Вони їздили перевіряти рубки по всіх лісосіках. Складений відповідний акт, там були недоліки. 

Андрос. Існує Національний парк «Гомільшанські ліси» на території Харківської області. Що вам відомо про проблему незаконного будівництва на території цього Нацпарку? Наприклад, там на території острова будується розважальний центр «Пароход». 

Стеценко. Це справа екоінспекції. Цей парк створений не нами, а комітетом лісового господарства. Всі громадські звернення, які були, направлялися харківській екологічній інспекції з виїздом на місце і до нашого державного управління з метою перевірити ці факти у відповідності до чинного законодавства. Крім того, на території національного парку є господарська зона. На території нацпарку, згідно закону, ведеться традиційна господарська діяльність згідно вимог чинного законодавства. Якщо вони побудували у прибережній смузі, вони порушили Водний кодекс. Якщо вони не дотримали санітарні зони, це вже зовсім інше порушення, так як у Шацькому національному парку. 

Частина 1.2. Микола Стеценко про проблеми заповідної справи 

Олег Андрос. За останні два роки було багато резонансних справ щодо збереження природно-заповідного фонду в Україні. Тобто вели кампанії за збереження так званого Бузького Гарду на р. Південний Буг, по заповіднику «Святі гори» та ін. Хотілося б дізнатися позицію Міністерства з приводу цих питань. 

Стеценко. Острів Гард – це не проблема. Для природного-заповідного фонду це не проблема. Я розсилав спеціалістам, які працюють тридцять років в галузі, і все, що створено, йшло через нас. Що таке акумулююча станція? Це будівництво водосховища. Те, що науковці говорили, що там цінні території, природні – це одне. У нас вся територія цінна, правильно? У нас є Конституція та закон, написана процедура, як треба створювати національний парк. Ми почали цю процедуру. І саме головне, колись це був регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Гранітно-степове Побужжя». І вся громадськість вимагає: «Давайте негайно зробимо національний парк і призупинимо будівництво гідроакумулюючої станції». Це зовсім неправильно. Чому, якщо там буде національний парк, будівництво буде призупинено? Адже регіональний ландшафтний парк місцевого значення охороняється абсолютно тим же законом, що й національний парк. Юридичний статус, захищеність абсолютно однакові. Згідно Земельного Кодексу, щоб обласна рада прийняла рішення про вилучення хоч гектару землі з регіонального ландшафтного парку, вона має погодити це з Верховною радою. При чому тут Міністерство? Вона прийняла рішення і вилучила 25 га своїм рішенням. Будь ласка, не в компетенції Міністерства відмінити рішення обласної ради. Громадські організації мають подавати до суду і судитися. Або до Генеральної прокуратури. Це раз. По-друге. Тепер ви мені як спеціалісту в галузі заповідної справи скажіть: Гардів острів має паланки, козацьку історію (а я - патріот України). До чого тут Міністерство? Є Міністерство культури і є Державна служба по збереженню історико-культурних пам’яток. Якщо це дійсно має значення історико-культурне, будь ласка, він охороняється зовсім іншим законом – «Про збереження історико-культурної спадщини». І національні парки тут ні при чому. І третє, як професіонал-еколог. Національний парк – зараз ми готуємо погодження до проекту указу президента щодо нього - створюється на 6000 гектарів. І вилучення 25 га із шести тисяч ні наскільки не зменшує цінність нацпарку «Гранітно-степове Побужжя». Будується плотина, підіймається рівень води. Затоплює цю паланку, яка ще не нацпарк, не історико-культурна пам’ятка… 

Андрос. Який статус має острів Гард? 

Стеценко. Я не знаю. Я відповідаю за природно-заповідний фонд. Є люди, які отримують зарплату і відповідають за збереження історико-культурних пам’яток. І до речі, я сто раз підказував своїм колегам і громадським організаціям, що не ставте «гвіздком програми» нацпарк – це тупикова справа. Ви зареєструйте її як пам’ятку, підведіть під закон «Про збереження історико-культурної спадщини», тоді буде. Але - побудували водосховище. Це питання екології, це питання рівня води, це питання санітарних зон, санітарно-екологічної експертизи проекту, підтоплення, затоплення і ті.ін. Це не проблема заповідної справи. Ми знаємо, що коли Міністерство дало погодження, зробило експертизу і прийняло рішення – будувати цей комплекс – ми планували площу нацпарку 5000 га (умовно), а нацпарк тепер становитиме 4975 га. На 35 га менше стане. Зоологи, доктори наук, говорять, що це дуже добре. Тому що на території нацпарку з’являється 25 га водно-болотних угідь. Для нересту риби – плюс, для човнів – плюс, для польоту птахів – плюс. І все, і поставили крапку - це вся ваша паланка. Я дав вам глибоку професійну відповідь. 

Про Жуків острів і «факсові атаки» 

Жуків острів - наступна сканадальна тема, котра була піднята жрналістом у розумові з чиновником Мінприроди. Проблема цього острова полягає в тому, що площа заказника на його терииторії, котра становила 1630 га, була затверджена 22 серпня Київрадою у нових межах – 196 га. Таким чином, заказник "скоротили" у 8 разів. Докладніше про ці події читайте тут: http://kiyany.obozrevatel.com/news/2007/5/8/31089.htm, http://h.ua/story/55431 

Стеценко. Те, що ви питали – це дрібниці. Зараз іде факсова атака. Всі журналісти, всі громадські організації пишуть на Президента, на Генпрокурора, на Кабмін з питання по Жуковому острову. Я вам скажу, що в корені неправильний сам підхід. І громадські організації, і газети, і т.ін думають що якщо вони напишуть Президенту… По-перше, неграмотно написаний лист, під копірку - ну, я знаю всі ці методи. І казав же, підказував – не робіть цього, будьте колегами нашими. Тому що всі ці «бумаги», всі доручення Президента і т.ін. лежать у мене на контролі. Я начальникові відділу сказав, що завтра буде підготовлена одна відповідь – і всім організаціям буде дана грамотна юридична відповідь: що це - не компетенція Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Тому що всі громадські організації просять Президента і Прем’єра відмінити рішення Київради. Ні Президент, ні Янукович, ні тим більше Джарти не мають права відмінити це рішення. Ні, я за Жуків острів. Ми боролися, і так далі, я писав лист з проханням залишити цей об’єкт місцевого значення. Усі громадські організації отримають відповідь: «Міністерство вас підтримує і глибоко обурене, що таке рішення про зменшення заказника прийняте, проте, входячи зі своєї компетенції, мінприроди звернулося до мера та голови ради з проханням врахувати точку зору Міністерства та громадських організацій, переглянути чи призупинити своєї рішення». Аби всі громадські організації і газети писали за адресою - Генеральній прокуратурі. Треба бомбити саме її. А зараз що? Генеральна прокуратура дивиться: «Ага, копія – Президенту, Януковичу… Ааа, коль Президент…» Вони знають, що Президент дасть доручення; Прем’єр дасть доручення. Не Генеральній прокуратурі. Це парадокс. Рішення Київради навіть прокурор може не відмінити. Він вносить протест – про незаконність рішення. Проходить 10 днів. Або ж відміняють, або Київрада присилає в Генеральну прокуратуру відповідь – «не удовлетворили». І тоді Прокуратура подає до суду. І тільки суд може відмінити рішення ради.

Третє питання, саме болюче. Парк «Гуцульщина». Я особисто та заступник міністра, комісії були там, в мене є матеріали. Колектив національного парку з 1-го числа оголосив передстрайковий стан, висунув 6 пунктів вимог і сказав, що з 1 вересня вони почнуть голодування. Але це був день знань, вони перенесли на 15 днів. А проблема дуже проста. Вони вимагають винести в натуру, віддати 5000 га території, які з вилученням. Мінприроди заплатило гроші, виготовили державний акт на право передачі землі. Потрібно узгодити з Косівською адміністрацію і передати ці матеріли у обласну адміністрацію. Погодити – і все. 

Андрос. Винести в натуру – це означає буквально огородити? 

Стеценко.
Ні. В Указі Президента написано: «Створити нацпарк «Гуцульщина» площею такою-то, з них стільки-то – з вилученням та передачею дирекції згідно додатку 1. Включити в нацпарк стільки-то гектарів без вилучення в землекористувачів згідно додатку 2». Далі вже проект Положення, зонування проведене і т.ін. І от 7 га землі потрібно вилучити. Але кожна сільська рада Косівського району і Косівська районна рада розуміють закони, Конституцію та демократію зовсім по-своєму. Помінялася влада, прийшли «демократи». Глава райради поза межами своєї компетенції ставить питання про доцільність функціонування нацпарку взагалі. Три депутата (прізвища відомі) районної ради, які звідкись приїхали (я не буду називати їхнє походження), маючи незаконно отримані в оренду землі держлісгоспу, їдуть по сільським радам, збирають людей і кажуть: «Горяни! Вас ошукали! Ваші ліси дідівські забрали під нацпарк, і прийшли тут кучминсько-донєцкіє, і т.ін, і т.ін., й під приводом нацпарку забрали ваші ліси, і вам ніколи їх не повернуть». Так, пам’ятаю, й написано в одному з листів. Що роблять голови сільрад? Вони приїзжають, проводять референдум. Це вже взагалі маразм, бездарність керівництва районної ради. Вони думають, як би вкрасти, вони навіть не розуміють, що національний парк дасть їм розвиток, а вони кажуть – «Ні! Потрібно рубати, оці зрубати ліси, це єдине джерело прибутку». Та він може там ще 5-10 років бути, цей ліс, там же ліси всі вирублять фактично, і все. Це особистий інтерес. 5 сільських рад приймають рішення – «Відкликати погодження про створення національного парку». Але справа в тому, що ніхто його там не ліквідовував - тому що створити тяжко, а ліквідувати ще тяжче. Я там 10 раз був, зустрічався з колективом, там грамотний колектив, але примушує місцева влада виготовлення державного акту погодити із районною владою і сільськими радами. Хоча територія НПП «Гуцульщина» не входить до території сільських рад, крім того, що голови сільрад не мають актів навіть на свої землі, вони не знають, де їхні землі. І це все накалюється та накалюється, пишуть всюди – «Директора НПП геть!» Тому що директор - Василь Васильович Пророчук - бореться, стоїть до кінця. Він хотів вже двічі писати заяву про відставку, а я кажу, що тут принцип – «Стоїмо до кінця!». 

До чого дійшло? На Різдво, в 2 години ночі, в дирекцію (ми побудували прекрасне приміщення, лабораторію і т.ін.) на другий поверх залітає каністра із соляркою. Врятувало тільки те, що ці так звані рятівники парку ще й недалекі. Аби вони кинули каністру з бензином, там нічого б не залишилося. Вони каністру обмотали фуфайкою і запалили. Вони прорахувалися, бо склопакети розбиваються як вибух. Сторож прокинувся, сусід побачив, загасили. На 70 тисяч гривень було завдано шкоди. А вже вранці місцева влада каже, що нацпарк хотів підпалити приміщення, щоб знищити документи. Раніше, в самі знаєте які часи, построїли б це село і сказали б: «Дві години. Хто кинув? Ні? Всі – на Соловки, валить ліс». І вся була б демократія. 

Справа в тому, що всі ці «крикуни от народа» від народу все життя крали. Всякі «Пора» молода… Якщо районом керують люди з таким мисленням, то район ніколи не буде багатим. Вони кричать - «Украли мільйони!» Ми їм розказуємо, що національний парк дав 90 робочих місць відразу, на 3,5 млн грн. зробили лабораторію, рекреаційний пункт і т.ін., а заступник голови ради кричить – «Він [Пророчук] вас дурить! Це все приписки!» Та поки та копійка з бюджету дойде туди, все буде перевірено. Отакий рівень. І все це питання не закінчилося. Ми попросили колектив припинити голодування, написали знову в Кабмін, щоб зобов’язати Івано-Франківську обласну адміністрацію виконати. Ми зібралися, домовилися, як вирішити це питання. Ми видаємо 500 га колишніх колгоспних лісів раді, а лісники дають 1500 га, і ми розходимося. Знімаємо конфлікт. Вже пройшло 4 місяці, вони не можуть подати документи, і знову! На сесію виносять – «Геть заповідник! Геть директора!» і т.ін. І прямо називають директора, ставлять питання про його звільнення. 

Точка зору Міністерства ясна. Якщо ви подивитеся оці заяви в газетах, які вони постійно пишуть… В даному випадку добре, що їхні звернення від Президента пересилаються в Міністерство. Тому що ми Президенту і Прем’єру пишемо, що там усе законно. 

Моя особиста точка зору – тут причина криється у нашому неналагодженому законодавстві. Тому що порівнюючи Земельний кодекс, Водний кодекс, Закон «Про природно-заповідний фонд» і, врешті, Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», ви можете знайти там стільки невизначеного! У нас закони непрямої дії. Пишеться: «дозволяється у встановленому порядку». Порядку такого немає. Значить, щоб Земельний Кодекс ввести, треба 32 закони приймати. А Земельний Кодекс дає якраз лазєйку. А найголовніше, що у нас до цього часу не поділені форми власності на землю. У нас є приватна, комунальна і державна власність. До речі, це в деякій мірі породжує проблеми. Усі комунальні підприємства повинні мати державний акт. [Для створення заповідного фонду] залучаються державні землі, і не треба ходити в район. Держава забирає у комітету лісового господарства і передає до Мінприроди. Обидві структури – державні. Ресурси для ведення заповідної справи – державні. Ми тільки узгоджуємо винесення в натуру, щоби не залізти в межі сільської ради, в приватні землі. А в нас ситуація буває така.
Наприклад, Опукський заповідник. 

Ситуація схожа на Косів. Опукський заповідник зберігся як природна ділянка, тому що там військові колись були. Зробили там заповідник, дали гроші, є державний акт. Там вся земля вилучається. Приходить «дємократ» - голова сільської ради. Село за 7 км від заповідника. Через 5 років він не погоджує, подає в суд і т.ін. Він ходить міряє по території заповідник із геодезистами, рейки носить, хоче забрати собі 500 га землі. Там і площі-то заповідника 1000 гектарів. Але він забирає землі для чого? Кричить на мітингах, що для інтересів жителів села. А «ларчик просто открывался». Створюється фірма «Ромашка». До Статуту вписується, що вона може вести рекреаційне будівництво, в тому числі дачних ділянок. І ці 350 чи 500 га йдуть цій «Ромашці» для подальшого будівництва. Порахуйте, скільки гектар землі у Криму коштує. А якщо вони ще зроблять планування та побудують котеджне містечко – це вже на порядок вище. І все це голова районної адміністрації не може зупинити. Ми писали вище, в уряд Криму, в прокуратуру вже 5 раз. Все тягнеться. Пишуть, як треба робити згідно закону. А коли матеріали подаються в районну адміністрацію, голова має тільки поставити печатку, і все. Але дзвінок згори – і все, не підписується. Тому що межі не поділені. Ми не можемо погодити межі, тому що голова сільради хоче забрати землі.


На превеликий жаль, земельна реформа завжди супроводжувалася революціями, смутами і т.ін. Ми зараз просто живемо на більш високому цивілізаційному рівні, і люди, особливо в містах, просто не знають, що таке земля. А зараз іде земельна реформа, вважай, революція. І є купа людей, які вже поділили цю землю, чекають ринку, коли буде знято мораторій на продаж землі. 

Колеги з-за кордону останні 10-12 років називають «золотим віком розвитку заповідної справи в Україні». Економіка лежить, зарплати не платять, а виходить закон «Про природно-заповідний фонд», найперший у колишньому СРСР, виходить перша державна програма «Заповідники». За ці роки ми в 2 рази збільшили по кількості і по площі природно-заповідний фонд. Я говорив, що прийде час, коли буде власність на землю, децентралізація влади, і держава буде викупати землю. Поки у Верховній раді говорили на політичні теми, ми були готові, ми вносили до Ради ці закони. Зараз би ніхто не прийняв їх. Спробуйте зараз пройти процедуру узгодження. Найголовніше – накласти зазделегідь статус природно-заповідного фонду. 

Берніков. Ви хочете сказати, що надалі створення заповідників буде відбуватися все важче й важче? 

Стеценко. Ми маємо чітко уявляти, за рахунок чого створювати природно-заповідний фонд. Якщо ви візьмете площу України, відкриєте земельний кадастр, відкинете землі під містами, під населеними пунктами, під залізницями, автодорогами, водосховищами, пашнями… Це відкидаєте. Якщо буде економічне зростання, 7 млн га можна вивести з обороту. Це кажуть самі фахівці-сільськогосподарники. Колись 82% Донецької області були розорані. Орали балки, яри т.ін, щоб «вовлекать в оборот». Україна за Щербицького давала по тоні зерна на людину. В цьому році – 27 млн. тон. Південь України був роз паханий на 60-70%. Україна була історично степовою державою, а зараз залишилося 2-3% степових екосистем. Все пішло під меліорацію і т.ін. Зараз сільськогосподарська наука, коли підрахувала, що ми знищили родючість грунтів, викликали ерозію грунту, пропонує вилучити ці землі і частину пустити на заліснення, частину – під залужнення, створити луки, частину – під рекультивацію. Це не класичний заповідник. Ми знаємо, що якщо ми перестанемо орати балки, через 10-20 років вони пройдуть природну трансформацію. Це будуть перелогові землі, а через 30-40 років там вже буде створюватися степова екосистема (з’явиться ковила і т.ін.). Але має пройти саме стільки років. 

Другий резерв – залишилися землі лісового фонду, хоч їх і небагато. Треба, щоб лісники і комітет лісового господарства зрозуміли: ми ж не підриваємо економіку лісового господарства. Тому потрібно говорити про нову технологію цього господарства. Рубки головного користування - це не обов’язково суцільні рубки. Є технології, які не знищують все, а забирають окремі дерева. Працює екосистема, підлісок і т.ін. 

І третє. У нас фактично надзвичайно мало водних об’єктів природно-заповідного фонду. Маючи Азовське та Чорне море, лимани (землі водного фонду), у нас стоїть одним з пріоритетних створення водних заповідників, заказників і т.ін. Зараз колгоспів немає, осушувальні системи закинуті, і якщо вкласти гроші у невеликі заходи, провести ренатуралізацію (як у Шацькому національному парку), відновити водний режим, з’являється нерест та ін. Тобто резерв ще є. Найголовніший стримуючий фактор – щоб створити новий нацпарк (теж «Гранітно-степове Побужжя»), у цьому році Мінфін нам має записати кошти на утримання нацпарку. Наприклад, матеріально-технічну базу ми можемо з фонду брати. З фонду навколишнього середовища зарплата на платиться. Треба чітко з бюджету виділяти кошти. Чим більше у нас буде можливість бюджету давати кошти на створення нових парків, тим більше буде створюватися. 

Програма перспективного розвитку заповідної справи узгоджена з Мінфіном, і уряд схвалив її. Він направив її до Верховної ради. Але, на превеликий жаль, Верховної ради немає. І тепер треба чекати. У нас є Закон «Про природно-заповідний фонд», котрий має прийняти Верховна рада. Ясно, що зараз буде нова Рада, новий уряд, нові пріоритети. Це все гальмує процес. 

Заповідна справа в історичному аспекті красива і вигідна, але потрібно, щоб вона була підкріплена коштами. Це обмеження чиїхось прав. Але, наприклад, запитайте у США, які у них національні символи? Прапор, гімн і національні парки. Для цього вони 40 років вели планомірну патріотичну-виховну роботу, і вона коштувала надзвичайно великих грошей, щоб підняти заповідники, народне надбання на такий рівень. В Коста-Ріці нацпарки – це 60-70% прибутку цих держав. Це Мекки для них, хоча й не тому, що вони екологічно грамотні. 


Ми продовжуємо серію публікацій про проблеми охорони навколишнього середовища, котрі були роз’яснені кореспондентам газет «Вечерние Вести» та «Коммерсант» найвищими чиновниками Мінприроди. 
Публікуємо частину 2 резонансного інтерв’ю з головними особами Міністерства, що стосується наболілих питань незаконного відлову дельфінів для комерційного використання.


Трохи передісторії 

У вересні 2007 року газета «Вечерние Вести» публікує критичний матеріал «Чиновники издеваются над краснокнижными животными», що стосується звинувачень Мінприроди у видачі ліцензій на відстріл зубрів та відлов дельфінів. Директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко стверджує у цьому та інших виданнях, що «…дельфінів під прикриттям Павла Большакова розпродають по приватних дельфінаріях із благою метою "лікування". За час роботи заступника міністра незаконний вилов дельфінів збільшився в 2 рази; …по суті, Большаков поставив на конвеєр відлов та жорстоке вбивство занесених у Червону книгу України тварин [у тому числі – зубрів та дельфінів – В.А.]. Можна навіть припустити, з огляду на сумнівний корупційний досвід роботи Большакова, що він видає всі ці дозволи на вилов тварин небезкоштовно» (цитується за публікацією ВВ). Проблему відразу після публікації вирішив роз’яснити особисто Віталій Большаков, на день народження якого – 11 жовтня – вже призначене масштабне пікетування Мінприроди громадськими екологістськими організаціями.

Отже, пояснення ситуації – з уст самого В.Большакова та його колег.

Частина 2.1. «Комусь щось після чогось примарилося…»

Присутні: заступник міністра Большаков Павло Якович, заступник директора департаменту біотичних ресурсів та екомережі Губар Сергій Іванович, начальник відділу рослинного світу Тарасенко Володимир Олександрович, начальник відділу тваринного світу Томашієць Володимир Григорович і головний спеціаліст відділу рослинних ресурсів Попович Оксана, кореспондент видання «Комерсант» Дар’я, кореспонденти «ВВ» Олег Андрос та Дмитро Берніков.

Дар’я, кореспондент видання «Комерсант». Питання стосовно дельфінів-афалін. Як контролюється факт їх повернення до природного середовища після того, як їх лікують у дельфінаріях? 

Большаков. Давайте спочатку, що це таке загалом Червона книга і з чим його їдять. По-перше, існує згідно Закону України про Червону книгу постанова кабінету міністрів, згідно якої створена Національна комісії по Червоній книзі, в яку входять біля 40 найпровідніших фахівців України з питань біології, іхтіології, зоології, ботаніки та інших галузей. Академіки, професори, найповажніші люди з цієї справи в Україні. Кабінетом міністрів затверджено положення про цю комісію. Згідно нього, рішення щодо вилучення виду тваринного чи рослинного світу із природного середовища приймає Національна комісія таємним голосуванням. Міністерство після цього тільки підписує дозвіл - технічний документ, який дозволяє, на підставі рішення цієї комісії. Ніколи ні на одному засіданні ні одне питання не вирішувалося тиском чи з мого боку, чи з боку працівників департаменту [біотичних ресурсів та екомережі - В.А.]. Матеріали на комісії розглядаються об’єктивно, з усіх боків. Крім цього, одразу, як розглядається заява, провідні наукові спеціалісти, інспекція їдуть до цього підприємства і розглядають умови, в яких вони будуть утримувати цих чи ссавців, чи ще когось. І після цього висновку, тільки на підставі цих документів приймається рішення на регіональній комісії. Прямим голосуванням, що фіксується в протоколах. 

Така ж картина і з дельфінами. Ніколи, жодного разу Міністерство та комісія не приймало рішення та не давало дозволу на вилучення живих, здорових осіб чи тваринного, чи рослинного світу з природного середовища. Свого часу, коли було декілька заявок, від якихось підприємств (в т.ч. від Державного океанаріуму), все це розглядалося на Комісії. Але питання допомоги чи травмованим дельфінам, які попадають під гвинти пароплавів, чи при рибній ловлі, - законодавством не врегульоване, і ми над цим працюємо. Але Національна комісія цього разу прийняла рішення, що буде гуманніше не просто залишати на березі викинутого дельфіна, а якщо він ще живий – то брати його, транспортувати і в певних умовах реабілітувати з наступним випуском (поверненням) до природного середовища. Це у нас в усіх документах головна умова після процесу реабілітації. 

В.Тарасенко. Можу розказати про програму «Море-кит». Зараз у нас є дві наукові програми, одна називається «Дельфін», а у другої скорочена назва «Море-кит», яка має на меті саме створення мережі установ, організацій, приватних осіб, які володіють належним фахом і можуть збирати допомогу для тих дельфінів, які були викинуті на берег. Це ціла мережа по Україні, яка налічує декілька десятків організацій. В тому числі на виконання Угоди про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря, прилеглої акваторії Антарктичного океану, такі дослідження ведуться тими державами, які підписали чи ратифікували цю угоду в Чорному та Середземному морі. Це велика проблема. Інша проблема - це проблема приловів, бо під час здійснення рибальства певна частина дельфінів заходить в ці сітки, і оскільки вони, так як і люди, дихають повітрям, вони там задихаються й гинуть. Але в деяких випадках, коли своєчасно помітили дельфіна, який попав у ці сітки і він отримав певні поранення чи ушкодження, йому можна надати допомогу. І після проведення комплексу якихось заходів можна відпускати. Випадки випуску у нас зафіксовані були. Наприклад, співробітники Державного океанаріуму нам повідомляли, і є відповідні акти, де зафіксовано, що дельфіну надали допомогу і потім відпустили. Крім того, у рамках цієї угоди буде нарада сторін у жовтні, де одним із питань буде розглядатися прийняття узгодженої методології оцінки стану дельфіна, який потрапив у такий спосіб, тобто коли треба надати допомогу. Буде прийнята узгоджена методика оцінки стану і прийняття рішення щодо його випуску на волю. Такі документи в проектному стані вже існують, і наші спеціалісти вже ним користуються при оцінці. В минулому році, до речі, було засідання комісії фахівців, які збиралися в Криму та оцінювали стан декількох дельфінів, які зараз утримуються в неволі, але потрапили до неволі через те, що їм потрібно було надати допомогу. Але по цій методології оцінювався їхній стан. Були складені відповідні протоколи та підписані. 

Дар’я. Як відслідковуються факти випуску назад у море? 

Тарасенко. Всі дельфінарії періодично перевіряють співробітники інспекції. Друге питання, що процедура випуску дельфіна і взагалі процедура надання допомоги має в нашому законодавстві певні прогалини.
Але вже існують певні напрацювання, певні документи, які у встановленому порядку будуть затверджені. 

Дар’я. Які саме? Як між собою взаємодіють Міністерства і держінспекції? 

С.Губар. Дуже часто у ЗМІ ототожнюють поняття надання довзолу на вилучення тварин і рослин із природного середовища і дозволу на надання допомоги. Міністерство не видало за останні 5 років жодного дозволу на вилучення здорових дельфінів із природного середовища. Ті дозволи, які ми надаємо на надання допомоги дельфінам, ми надаємо наперед за квотами. Для чого це робиться? Ми не знаємо зазделегідь, скільки дельфінів буде викинуто на берег, але у нас є мережа спостережних пунктів, які здатні надати допомогу. Якщо взяти статистику, то в минулому році ми видали дозволи для 10 організацій. З них 99% використано не було. В позаминулому році було виловлено 5 дельфінів - 2 з них потрапило в сітки, а 2 були викинуті на берег. Їм було надано допомогу. Чому дозволи даються наперед? По нашому законодавству, якщо ти не маєш такого дозволу, але якщо ти бачиш пораненого дельфіна, ти не маєш права нічого з ним робити – ні допоги надати, ні, якщо ти відштовхнеш його у море - він. викидається на берег, тому що в нього немає сил. Поки організації нададуть такий дозвіл по процедурі, я думаю, що такому дельфіну допомога вже буде не потрібна. 

Випускати дельфіна, виловленого позаторік, з черепно-мозковою травмою, – це буде гуманно чи негуманно? У нас є закон «Про жорстоке поводження з тваринами». Всі ці випадки знаходяться на постійному контролі державних інспекцій. Але це питання лежить ще й у площині деякої філософії. Скажімо, існує велика загроза зловживань, як і в будь-якому питанні. Це давній парадокс про те, хто буде сторожувати сторожа. Виходить, даючи такий дозвіл, ти нібито рятуєш дельфіна, але разом з тим ти даєш можливість для зловживань та знищення популяції. Як знайти правильне рішення? Тобто якщо ми будемо вірити у те, що більшість наших людей буде законів дотримуватися, то краще видавати дозволи. І краще за цим слідкувати. Я не думаю, що буде кращим прикладом, коли люди будуть бачити дельфінів, котрі будуть гинути на березі, і ніхто їм не буде надавати допомоги. 

Дар’я. А кому надаються дозволи?

Губар. Є спеціальні дельфінарії, які проводять в ому числі виховну роботу з населенням щодо гуманного ставлення до тварин. Вони, звичайно, використовують дельфінів. Дельфіни використовуються для того, щоб це був якийсь культурний захід і можна було отримати насолоду, спостерігаючи за цими красивими тваринами. Після такого шоу дійсно починаєш розуміти, що це гарна тварина, яку треба оберігати. Інший аспект – це дельфінотерапія, яка використовується у всьому світі. Лікується церебральний параліч, діти, які проведуть півгодини в басейні з дельфінами, почувають себе значно краще. І не можна сказати, що це тільки особливість дельфінів. Допомагає спілкування в деяких випадках і з конями, з іншими тваринами – тобто є якийся зв’язок, який допомагає лікувати. 

В.Томашієць. До речі, ця програма «Море-кит» була, наскільки я пам’ятаю, оборонна. 

Губар. В цьому році до нас звернулися за такими ж заявками ще три організації, не буду їх називати, які теж захотіли взяти участь у програмі по наданню дороги дельфінам. Ми розглянули їх умови і фахівців, які у них працюють, та прийняли рішення, що вони не готові до цього. Їм було відмовлено у видачі таких дозволів. Зараз у організаціях, яким надано дозволи, є наші представники на місцях, які перевіряють наявність матеріально-технічної бази (нормальний басейн з чистою водою і відповідними можливостями міняти цю воду). 

О.Попович. 10 дельфінаріїв, і по три дозволи ми видали цього року. 

Томашієць. На можливе надання допомоги. Термін їхньої дії – рік. Після того, як вони не використані, дія припиняється. 

Большаков. Після того, як ми надаємо дозвіл і я його підписую, один екземпляр дозволу йде на організацію, яка звернулася, другий екземпляр іде в нашу інспекцію для контролю. Якщо організація на місці не зафіксує в інспекції, що «у нас вже є дозвіл», жодна людина до дельфіна підійти не може. 

Губар. Вони починають надавати допомогу тільки за участі нашого представника на місцях. 

Дар’я. Як ви їх випускаєте? 

Губар. Їх просто випускають у море, якщо вони здатні до самостійного життя. 

Дар’я. Хто контролює це? 

Губар. Перед цим збирають фахівців-ветеринарів, які перевіряють фізичний стан дельфіна. Є розподіл функцій надання доводу на вилучення і контролю за їх використанням. Вам не здається дивним, якщо це буде система, в якій той самий орган, який надає дозвіл, контролює і його правильне виконання? Функція управління – це одне, а функція контролю – це інше. 

Дар’я. Вам доповідає інспекція? 

Губар. Звичайно. 

Дар’я. Чи є якась статистика, скільки дельфінів було вилучено цього року, а скільки випущено? 

Губар. В цьому році ще жодного дельфіна не було вилучено. 

О.Андрос. Взагалі? 

Большаков. Взагалі. Був сигнал, що буцімто десь в Криму хтось у когось у дворі бачив дельфіна у своєму приватному басейні. Я направляв лист на розгляд, і ми направляли інспекцію, щоб був підтверджений цей сигнал. Інспекція розбереться.
А в однієї з організацій, якій ми надали дозвіл на вилучення для допомоги, вже народилося мале дельфіня. Зареєстроване ветслужбою, і є паспорт. 

Дар’я. Нині, за інформацією екологічних організацій, дельфінаріям нема де брати дельфінів, щоб проводити свої шоу. Купляти дельфінів – далеко і дорого, в Україні не можна забирати дельфінів, оскільки немає квоти... 

Большаков. Загалом я вважав би засоби масової інформації дуже потужним важелем в роботі з людьми, і хотів би, щоб цю інформацію ви надавали об’єктивно і з перших уст. Якщо комусь щось після чогось зранку приснилося, якийсь кошмарний сон, то хай воно сном і лишиться. Ми кажемо про факти. А комусь щось десь примарилося – то вже його справи. Організацій у нас екологічних в Україні – більше 700. Це й добре. Це наші вуха, це наші очі. Інформація має бути перевірена. 

Губар. Це не я забороняю, вам закон забороняє неперевірену інформацію публікувати.

Андрос. Чи правда, що під виглядом реабілітації дельфінів використовують у комерційних цілях? 

Губар. У цьому році точно не було випадків вилучення дельфінів для надання допомоги. В 2006 році таких фактів теж не було. В 2005 році було надано допомогу приблизно 5 дельфінам-афалінам. 

Дар’я. Скільки часу йде на лікування? 

Томашієць.
Немає нормативних документів, які б регламентували, за який час дельфін має бути повернений до природного середовища. Дуже важко прогнозувати це. Якщо у дельфінів є пошкодження, які не дозволяють йому існувати у навколишньому середовищі, максимум три роки він має бути в штучних умовах. 

Губар. Уявіть собі, що з’явився нормативний документ, який чітко регламентує, що надання допомоги має здійснюватися протягом не більше 3-х років. Це все одно що людині дається час вилікуватися від рани. Ви можете уявити ситуацію, що травма, заподіяна дельфіну, така, що через три роки він може не одужати? Що робити в такому випадку? Пройшло три роки – вбивати дельфіна, випускаючи його в природне середовище? Ви мені скажете - «так, випускати, тому що в такому випадку не буде зловживань і ви не будете спеціально використовувати своє положення». Але ж це буде негуманного, і як це буде робитися – таємно, вночі, щоб люди не бачили? Це складне питання. 

Большаков. У нас на Комісії виникають дискусії через це питання. 

Дар’я. Ви можете перерахувати організації, які отримали ці 32 дозволи? 

Губар. Наприклад, Лабораторія Брема, яка займається питаннями охорони дельфінів й дуже активна в цьому плані не тільки в Україні, а й на міжнародній арені. Визначено, що афалін у Чорному морі, до речі, біля 3 тисяч.
Крім того, ми видавали дозволи тільки на афалін. Ми заборонили видачу на інші види. 

Губар. У нас був у свій час наказ, на три роки ми взагалі заборонили вилучення. Цей наказ закінчився в минулому році, і коли ми говоримо, що ми надаємо дозвіл на вилучення дельфінів-білоблочок, це малося на увазі, що це було в то час, коли не діяв ще мораторій на вилучення білоблочок і азовок взагалі з навколишнього середовища. Причина мораторію – їх складно утримувати взагалі в штучних умовах. Вони там починають хворіти і гинути. 

Большаков. В будь-якому разі за минулий повний рік ми на білоблочок і на азовок взагалі не видали дозволів. Один дельфінарій звернувся, і ми подивилися, що у них дуже велика заявка. Тому ми й відмовили у дозволах. Крім того, якщо організація не учасник програми «Море-Кит» або «Дельфін», то ми взагалі не даємо дозволу. 

Губар. За минулий рік ми шістьом видали, чотирьом відмовили. Звернулося десять організацій. Загальна кількість відловлених дельфінів - 25. Як правило, всі ці організації використовують дельфінів для культурно-освітніх цілей. Це все організації, які не мають жодної бюджетної копійки, і я хочу звернути на це увагу. Всі ці приватні організації існують за свої власні кошти. Ви уявляєте собі, скільки коштує утримання дельфіна в таки умовах? 10 кг риби на день йому мають згодувати. Вони за свої власні кошти утримують дельфінарій, міняють воду, проводять профілактичні захоли і т.ін. По суті ці дельфіни, коли вони беруть участь у шоу, вони заробляють собі на прожиття. На жаль, ще нема таких меценатів і спонсорів, які б просто з любові до дельфінів видавали гроші на їх утримання. Звідки вони будуть брати гроші, щоб надати допомогу хворим дельфінам? Можливо, це прогалина нашого законодавства, але, на даль, наше законодавство не дозволяє нам, Міністерству, виділяти кошти. Можливо, просто наша свідомість ще не досягла того рівня, що мають виділятися саме державні кошти. 

Дар’я. Який конкретно закон забороняє виділення коштів? 

Губар. Скажемо так, немає закону, який би дозволяв це виділення. 

Дар’я. Виходить, комерційні організації мають право використовувати дельфінів, котрих вони лікують, у своїх видовищах? 

Губар. Ні. Вони мають дельфінів, які були отримані ще за часів Радянського союзу, до того, як нами був введений мораторій. 

Большаков. Одна ремарка. Просто вам треба поспілкуватися з тими людьми, наприклад, в Карадазі, які працюють в дельфінаріях. Ці люди просто марять цими дельфінами. Що поганого в тому, що є ряд організацій, які на себе беруть виконання усіх цих непростих процесів? Чи комерційна це структура, чи державна – яка мені як природоохороннику різниця? Хай пан Борейко назве факти. Процес випускання контролюється нашою інспекцією, й інформація іде до нас. Ми кажемо відповідально, що за минулий рік - при тому, що – Національна комісія ряду організацій надала, а ряду - відмовила видати дозволи з будь-яких причин – по факту ні один дельфін ще не вилучений на реабілітацію.
Якщо комусь щось примарилося, хай поїде на берег до наших інспекцій, хай поїде до тих організацій і своїми очами побачить, перш ніж про це писати у пресі. 

Дар’я. Скільки дельфінів випустили назад у море? 

Большаков. Тут є ще одне питання. Принаймні біологи-іхтіологи кажуть (сам не бачив, не знаю), що для дельфіна, який пройшов реабілітацію в будь-якій з організацій (тобто він був не в природних умовах), питання випуску його в природне середовище дуже риторичне. 

Дар’я. Тоді навіщо писати «надання допомоги з подальшим поверненням?» 

Большаков. Ми умову таку ставимо в дозволі. 

Дар’я. А навіщо? 

Большаков. Так в законі записано. 

Томашієць. Справа в тому, що не завжди дельфіна можна транспортувати. На місці це видно. Якщо йому потрібна якась короткотермінова допомога, то на місці його можна випустити. І такі методи теж є. 


Частина 2.3. Довідка Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про деякі аспекти роботи Національної комісії з питань Червоної книги України

Протягом року, починаючи з серпня 2006 року, проведено чотири засідання Національної комісії з питань Червоної книги України (далі – Комісія). 

На засіданнях розглядалися питання щодо стану підготовки до третього видання Червоної книги України. Попередньо затверджені переліки видів тваринного світу, рослинного світу та грибів, які пропонуються для включення до нового (третього) видання Червоної книги України. Також Комісія розглядала пропозиції про занесення вовка до нового видання [пропозиції внесені Київським еколого-культурним центром та громадською організацією «Екоправо» - В.А.]. Пропозиція була відхилена, оскільки за останні роки, [за даними мін природи – В.А.], чисельність популяції вовка залишається стабільною. 

На засіданнях Комісії неодноразово розглядалися заявки організацій щодо спеціального використання об’єктів тваринного та рослинного світу. 

З метою проведення науково-дослідних робіт, дельфінотерапії звернулося три організації щодо вилучення 25 здорових особин афаліни чорноморської. Заявки відхилено, оскільки відповідно до Закону України ”Про приєднання України до Угоди про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану” від 09.07.2003 № 1067-IV вилучення здорових дельфінів з навколишнього середовища допускається тільки у надзвичайних ситуаціях (несприятливі та небезпечні умови) (рішення Комісії від 06.06.2007р). 

Комісією розглянуто заявки п’ятьох організацій щодо тимчасового вилучення з природного середовища хворих та травмованих тварин з метою надання допомоги з подальшим поверненням їх у природне середовище після проведення комплексу реабілітаційних та лікувальних заходів. На підставі рішень Комісії від 22.02.2007р., від 22.05.2007р., від 06.06.2007р. Мінприроди видало дозволи на 20 особин афаліни чорноморської, 6 азовок, 6 білобочок чорноморських для надання допомоги викинутим на берег хворим і травмованим тваринам. 

Одній організації відмовлено у видачі дозволу для надання допомоги хворим і травмованим ссавцям на 5 особин азовок та 5 особин білобочок чорноморських, у зв’язку з обмеженими можливостями дельфінаріума в утриманні запланованої заявником кількості тварин. 

Комісією розглянуто заявку організації щодо збору дослідницького матеріалу викинутих на берег чи випадково загиблих в рибальських сітках дельфінів. Комісія прийняла рішення - надати дозвіл за умови додаткового погодження заявки Азово-Чорноморською інспекцією. 

На засідання Комісії виносилося на розгляд питання щодо переселення 12 особин зубрів з метою проведення природоохоронного заходу „Збереження та розширення популяції зубрів”. Прийнято рішення видати дозвіл на проведення зазначених заходів. 

Розглянуто заявку щодо видачі дозволу на селекційний відстріл двох особин зубра європейського. Враховуючи позитивні висновки територіального органу Мінприроди та згідно з актом перевірки стану популяцій зубра, складеного спеціально створеною комісією (наказ Мінприроди від 09.03.2006 № 33-в), до складу якої були залучені представники Мінприроди, Держкомлісгоспу, наукових установ, громадських організацій прийнято рішення видати дозвіл на селекційний відстріл двох особин зубра (рішення Комісії від 15.09.2006р., від 22.02. 2007р.).

P.S. Між тим Київський еколого-культурний центр та Дружина охорони природи «Зелене майбутнє» вже оголосили про проведення акції протесту 11 жовтня 2007 року о 15:00 під будівлею Мінприроди. Основна вимога - звільнити з посади заступника міністра Мінприроди П.Большакова як «некомпетентного керівника, який порушує природоохоронне законодавство, дає дозвіл комерційним структурам на добування та знищення занесених до Червоної книги тварин та рослин (зубри, дельфіни, фісташка туполиста) і відомого своєю комерційною діяльністю ще на посаді заступника голови правління НАК «Надра»» (цитата з анонсу ДОП «Зелене майбутнє», опублікованого на сайті KYIV.IN.UA).

«Хто відповість за вбитих зубрів?..
Чи в змозі Міністерство зупинити дерибан землі у місті Києві?»


Продовження резонансної розповіді посадовців Мінприроди – в наступних розділах журналістського розслідування.

Фото: О.Андрос, Київський еколого-культурний центр.

blog comments powered by Disqus
baner 1
при использовании материалов ссылка на Выборы.org обязательна.

© 2002—2019 «Выборы.ORG»