Епіграфом до однієї зі статей на Українській правді стали слова відомого колись політика Володимира Литвина про те, що народу ліпше не знати, як робиться ковбаса та українська політика. Особисто в мене цей вислів викликав двоякі відчуття – і сміх, і гріх. Відверта фраза про рецептуру говорить сама за себе: якщо у м’ясі знайдеш щось гірше за саме м′ясо, то що вже говорити про політику. Адже кому-кому, як не шановному Володимиру Михайловичу мають бути відомі всі рецепти виготовлення улюбленого народного продукту та політичних махінацій.
Залишивши позаду вибори та сподівання потрапити у м’яке крісло спікера, Володимир Литвин продовжив свою кар’єру науковця. Тепер із захопленням розповідає як добре встигати перечитувати товсті журнали, поповнювати власну бібліотеку унікальними виданнями і запитувати шановний політикум, як там він без нього.
….Без нього Ющенко зрадив свій народ, підписавши Універсал єдності, без нього Мороз зрадив і народ, і партію, і всіх підряд, ввійшовши до Антикризової коаліції і зайнявши «його» крісло спікера парламенту, без нього Тимошенко дзигою обкрутилася навколо всіх і проголосувала опозиційний закон для себе та інший для посилення статусу Кабміну. Останнє чи не найбільше могло вразити політика Литвина – він сам неодноразово діяв так, що потім журналісти і політологи ламали голови над алогічністю цих вчинків.
Бажання повернутися до влади досі тяготить його і соратників. Все таки Литвина знають більше людей, порівняно з лідерами тих партій, які йшли одним блоком «Ми» та тих, які будуть створюватися безпосередньо перед наступними виборами. Вступати ж до лав Партії регіонів не дуже хочеться, бо не дуже кличуть. Хоча сайт Народної партії пістрявіє заявами про тиск ПР у місцевих радах з вимогою влитися у їх ряди, з упевненістю можна сказати – це чергова спроба нагадати суспільству про власне існування. Якщо на нас тиснуть – значить ми важливі і лежимо впоперек дороги. Втім, минулі вибори показали, що навіть спікер Литвин зі своїми прибічниками, мільйонами інвестицій у проект блоку його імені не став на заваді тим, хто подолав тривідсотковий бар’єр. Його не довелося навіть нищити чорним піаром. Народ і так не проголосував. А раз не проголосував – значить було за що: відсутність чіткої позиції, біганина між партій заради власних інтересів, а не тому, що «болить Україна», затьмарення ореолом слави «миротворця» та багато інших моментів на кшталт ковбаси і політики.
Після провального фіаско та щоденних прес-конференцій про фальсифікації Володимир Литвин відсторонився від партії. Довгенько Інтернет не смакував його фразами про те, як треба жити дружно і правильно. Однак, оговтавшись від потоптаної репутації, Литвин повернувся до філософських висловів і навіть провів з’їзд Народної партії, де прибічники отримали медалі з написом: «10 років партії. З людьми і на людях». Ось такий черговий снобізм на фоні того, як дехто з його соратників, продаючи власний бізнес, і досі віддає інвесторам вкладені гроші у проект 2006 року. Ще одним підтвердженням ковбаси і політики стало обрання заступником Литвина відомої української гімнастки, найсильнішої у 80-х роках Стели Захарової. Цікаво, що ж такого запропонували олімпійській чемпіонці керівники провального проекту за Литвина, коли вона погодилася опинитися в його рядах? Далі дізнаємося. Адже політик Литвин за власним характером доволі впертий, навіть тоді, коли з нього відверто сміються люди і тому боротьба з мінімальними шансами потрапити до наступної Верховної Ради принесе чимало цікавих фраз, філософських роздумів і вчинків.
Версия для печати
