Войти с помощью

Архив
10 июля 2007

Что происходит с каналом на Быстром (Дунай)

ДЕЖАВЮ НА БИСТРОМУ

 З наближенням 27 квітня, дня, коли має відновитися судноплавство на Бистрому мас-медіа наповнюються переможними реляціями транспортників про небачену цінність цього каналу, "економічне диво" на Дунаї, "вікно в Європу" тощо.

Складається враження, що декількох останніх років не було, і на дворі серпень 2004-го, коли канал на Бистрому лише відкривався, - з потоком таких самих здравиць, якими транспортники уговорювали себе і суспільство про його потрібність. Дежавю навколо каналізації Бистрого в усьому – аргументи транспортників такі ж саме, економічна недоцільність каналу така ж саме, його екологічна небезпечність також не змінилася.

Українська громадськість з серпня 2006 року, коли були поновлені роботи на Бистрому, неодноразово висловлювала свою думку щодо даного проекту, - без ніякої реакції з боку влади: вона прислухається лише до "правильної" громадськості. В грудні 2006 р. ми відправили міністру охорони навколишнього середовища та проектувальнику каналу на Бистрому, інституту "Річтранспроект", "Анти-заяву про екологічні наслідки...". У відповідь отримали лист від заступника міністра, С. Куруленко, про те, наш лист переправлений до "Річтранспроекту" для "надання відповідних коментарів та обґрунтованих відповідей". Все. Це була єдина реакція на виступи громадськості щодо даного проекту з серпня 2006 року. Більше ніяких листів з цього приводу не приходило.

 

Коли влада тотально ігнорує думку громадськості, нам не лишається нічого іншого, як знов нагадати, що цей проект загрожує існуванню однієї з перлин української природи, грубо порушує національне законодавство та руйнує міжнародний імідж України.

Нижче ми приводимо громадські оцінки щодо нього. Обидва ці документи актуальні й досі.

 

З повагою, С. Шапаренко, ЕкГ "Печеніги"

*

 

1_ Анти-заява про екологічні наслідки створення суднового ходу Дунай – Чорне море на українській ділянці дельти за робочим проектом на повний розвиток.

2_ Заява учасників Позачергового З′їзду УЕА "Зелений Світ" з приводу будівництва судноплавного каналу Дунай – Чорне море на повний розвиток через гирло Бистре Дунайського біосферного заповідника.

_______________

 

1_ Анти-заява про екологічні наслідки створення суднового ходу Дунай – Чорне море на українській ділянці дельти за робочим проектом на повний розвиток

(Байбак # 237 від 20. 12. 06)

 

В “Голосі України” N 2411 від 24 листопада 2006 р. була опублікована Заява про екологічні наслідки створення суднового ходу Дунай – Чорне море на українській ділянці дельти за робочим проектом на повний розвиток. Заява підписана замовником, директором держпідприємства “Дельта-Лоцман” В. Бездольним, та генпроектувальником, директором інституту “Річтранспроект” В. Керусенком.

Згідно ДБН А.2.2-1-2003 “Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на середовище (ОВНС) при проектуванні підприємств, будинків і споруд”, Заява про екологічні наслідки діяльності є юридичним документом щодо суті цих наслідків і гарантій виконання природоохоронних заходів із забезпечення безпеки навколишнього середовища на весь період здійснення планованої діяльності, складається замовником і генпроектувальником або за їх дорученням виконавцем ОВНС і являє собою резюме матеріалів ОВНС, де повинні бути відображені:

– дані про плановану діяльність, мету і шляхи її здійснення;

– суттєві фактори, що впливають чи можуть впливати на стан навколишнього природного середовища з урахуванням можливості виникнення надзвичайних екологічних ситуацій;

– кількісні та якісні показники оцінки рівнів екологічного ризику та безпеки для життєдіяльності населення планованої діяльності, а також заходи, що гарантують здійснення діяльності відповідно до екологічних стандартів і нормативів;

– перелік залишкових впливів;

– вжиті заходи щодо інформування громадськості про плановану діяльність, мету і шляхи її здійснення;

– зобов′язання замовника щодо здійснення проектних рішень відповідно до норм і правил охорони навколишнього середовища і вимог екологічної безпеки на всіх етапах будівництва та експлуатації об′єкта планованої діяльності.

Аналіз же даної Заяви свідчить про те, що як юридичний документ щодо суті впливу на довкілля вона є неповною та необ’єктивною, спрямованою не на гарантування безпеки довкілля під час здійснення запланованої діяльності, а на просування у будь-який спосіб спорудження каналу Дунай – Чорне море на гирлі Бистре Дунайського біосферного заповідника.

*

 

1_ МІФ ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ КАНАЛУ НА БИСТРОМУ

Так, в Заяві стверджується, що “варіант створення глибоководного суднового ходу Дунай – Чорне море по рукаву Бистрий – найдоцільніший з екологічної, економічної, технічної та гідрологічної точок зору. У техніко-економічному обґрунтуванні розглянуто дев′ять варіантів створення суднового ходу Дунай – Чорне море на українській частині дельти”. Насправді альтернативи судновому ходу на Бистрому як такі, не розглядалися. Характерно, наприклад, що в документах Мінтрансу вартість його головного конкурента, шлюзованого каналу через Жебриянську гряду, була штучно збільшена в десятки (!) разів – саме у такий спосіб в паперах транспортників канал на Бистрому і став “найдоцільнішим”.

Навіть основні чинники оцінки варіантів каналу були вибрані такі, що надавали “паперову” перевагу судновому ходу на Бистрому! Так, за заявою, “Аналіз чинників впливу ГСХ на навколишнє середовище дав змогу установити, що найістотніші з процесів впливу визначаються обсягом вийнятого ґрунту і площею відведених земельних угідь”, що є грубим викривленням ситуації. Вплив на цінну природну територію, якою являється Дунайський біосферний заповідник, має оцінюватися, перш за все по впливу на біорізноманіття, флору та фауну – бо це ЦІННА ПРИРОДНА ТЕРИТОРІЯ. А за “обсягом вийнятого ґрунту і площею відведених земельних угідь” варіанти спорудження каналу оцінювалися лише тому, що це єдині показники, за якими варіант по Бистрому має перевагу перед шлюзованим каналом через Жебриянську гряду.

*

 

2_ ПЕРЕКРУЧЕННЯ ВПЛИВУ ВАРІАНТІВ СУДНОВОГО ХОДУ НА ДОВКІЛЛЯ

Автори Заяви справедливо відмічають, що “усі варіанти траси зачіпають інтереси Дунайського біосферного заповідника”, уникаючи при цьому реальної оцінки впливу певних варіантів каналу на природні території. В заяві аналогічно викривленню недоліків варіантів суднових ходів, викривлені і вразливості гирла Бистрого і Жебриянської приморської гряди.

На Бистрому представлені водно-болотні комплекси однієї з останніх непорушених дельт. Тут мешкають 16 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку, і 58 – до Червоної книги України. Вплив суднового ходу на довкілля, зокрема, днопоглиблення та рух суден, призводить до перерозподілу гідрологічного балансу, забруднення водойми нафтопродуктами, розлякування тварин, загибелі молоді цінних та рідкісних видів риб, тощо. Тому даний проект і несумісний із збереженням цих природних об’єктів. І тому громадські і наукові організації виступають проти спорудження тут суднового ходу.

До 2004 року подібні проекти на Бистрому були заборонені й Законом – воно входило до абсолютно заповідної зони Дунайського заповідника. А до зони антропогенних ландшафтів, зони із найслабкішим режимом охорони, Бистре було переведено Указом Президента України “Про розширення території Дунайського біосферного заповідника” від 2. 02. 04. І, хоча Закон про природно-заповідний фонд України однозначно визначає, що зниження охоронного статусу території може відбуватися тільки при втраті нею природною цінності, Бистре було роззаповідане “для транспортних потреб”, тобто незаконно. В якості компенсації за судноплавний канал через Бистре цей Указ передбачав передачу заповіднику в постійне користування інших земель. Однак цей захід виконаний не був.

Має природну цінність і Жебриянська приморська гряда. Однак вона складена приморськими пісками, покритими штучними сосновими посадками. Таких сосняків безліч по всій Україні. Тому по ній й є прийнятним спорудження каналу – адже тут він зачепить природні комплекси, які не є унікальними. До засаджування сосною на гряді зберігалися напівпустельні екосистеми, після посадки від них залишилися одиночні фрагменти. Тому, якщо вже говорити про необхідність збереження “найціннішої” Жебриянської гряди, варто говорити про необхідність зносу соснових насаджень...

В Заяві відсутня об’єктивна оцінка біорізноманіття. В ній, природно, стверджується, що “Спорудження і експлуатація суднового ходу не призведе до змін чисельності й видового складу біоти ДБЗ”. А пояснення до нього свідчить про непрофесіоналізм розробників: “Біотичні угрупування в районі рукава Бистрий хоч і містять раритетні види та асоціації, але належать до таких, що досить поширені у межах території ДБЗ. Тому можливі у зв′язку зі створенням ГСХ окремі місцеві погіршення стану рослинних асоціацій і часткова міграція тварин із самого рукава і його прибережної смуги”. Треба відмітити, що, по-перше, “раритетним видам”, занесеним до Червоної книги України, згідно українського законодавства, заборонено завдавати будь-яких “місцевих погіршень стану”, – це є основним принципом державної політики їх збереження. По-друге, рідкісні види тому й рідкісні, що можуть мешкати лише в специфічних умовах, і нікуди “частково мігрувати” зі зруйнованих місць мешкань не будуть, бо мігрувати їм просто нікуди – місць придатних для їх мешкання майже не лишилося. Спеціалісти, які оцінювали вплив суднового ходу на біорізноманіття мали знати ці “ази”.

*

 

3_ ПЕРЕКРУЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДОЦІЛЬНОСТІ ВАРІАНТІВ СУДНОВОГО ХОДУ

Висновок авторів Заяви, що судноплавний хід через Бистре має перевагу перед шлюзованим, оскільки обсяги вийнятого ґрунту на Бистрому будуть набагато менші, ніж при спорудженні каналу через Жебриянське пасмо, зовні виглядає правдоподібно, а, по суті, вводить людей в оману. При спорудженні шлюзованого каналу мова йде про дійсно масштабне, але разове вилучення ґрунту, а в ситуації на Бистрому днопоглиблення буде постійним, більше того з кожним роком його об’єми будуть наростати. Судноплавний шлях через гирло Прорва теж розпочинався об’ємом днопоглиблення 251 тис. м3 в 1957 р., а закінчився 3,6 млн. м3 в 1994 р., тобто обсяги збільшились в 14,3 рази! В нинішній Заяві зовсім не приймаються до уваги неминучі тенденції ріки і гіркий досвід яких вже пройдено на гирлах Прорва, Потапово, Сулина. Відповідно немає і розрахунку витрат на підтримання невідворотного збільшення обсягів днопоглиблювальних робіт.

За 2005 – 2006 рр. на підтримку суднового ходу на Бистрому було витрачено 100 млн. грн., проте к осені 2006 р. глибини на Бистрому все одно впали, ставши 1,5 – 1,7 м, – навіть менше природних. Цю халепу пп. Бездольний та Керусенко пояснюють виключними природними умовами: “Гідрологічний режим перших дев′яти місяців 2005 р. характеризувався тривалою, дуже високою за водністю весняно-літньою повінню і трьома екстремальними дощовими паводками в липні-вересні”, – ігноруючи при цьому як попередження спеціалістів, які прогнозували таку інтенсивну заносимість Бистрого, так і історичний досвід. Цієї осені, під час морських штормів, в Бистре зарили 18 млн. грн., а на наступний рік передбачено зарити ще 44444,4 млн.

На дилетантів розраховані і цифри, які пов’язані з необхідністю підтримки проектних глибин на барі гирла Бистре при експлуатації каналу. Добре відомо, що об’єми щорічного твердого стоку через гирло Бистре вимірюються мільйонами тон в рік (до 11 млн. т), а проектанти всіх запевняють, що експлуатаційні об’єми вилучення ґрунту на барі гирла Бистре будуть в межах 232 тис. м3 (це при тому, що стік по гирлу Бистре в декілька разів більший ніж по Прорві під час її експлуатації). Така свідома дезінформація громадськості через значне заниження об’ємів днопоглиблення наштовхує на думку, що автори проекту через Заяву намагаються створити інформаційні перешкоди щодо визначення реальної собівартості ГСХ Дунай – Чорне море, його економічної обґрунтованості і доцільності.

Про якість пророблень Проекту свідчить хоча б просте порівняння теперішньої “Заяви про екологічні наслідки...” з попередніми двома аналогічним Заявами в липні 2003 р. та січні 2004 р. В першій та другій Заяві обсяг днопоглиблювальних робіт на барі гирла Бистре при будівництві каналу на повний розвиток планувався в 2 331 000 м3. Після того, як життя показало будівельникам, що таке Дунай, як найкаламутніша річка Європи, вони, недовго думаючи, збільшили цю цифру рівно в два рази, і в третій Заяві вже фігурує 4685 438 м3. Теж саме можна сказати і про ділянку каналу Рені – Вилкове. Якщо в перших двох Заявах загальний обсяг днопоглиблення на ділянці каналу Рені – Вилкове планувався на рівні 4258900 м3, то в третій вже називається цифра у 1,7 рази більша – 7342967 м3.

З ділянкою каналу море – Вилкове ще цікавіше: в перших двох Заявах написано, що днопоглиблення на першому етапі тут взагалі не передбачено, а в Заяві від 2006 р. вказується, що на цій ділянці вже вийнято 144100 м3. Що це – таємний початок робіт другого етапу без жодних експертних висновків та затверджень, чи ще щось?

Слід особливо підкреслити, що всі ці розбіжності допитливий читач може легко виявити, порівнюючи лише три газетні статті з Заявами, а що виявиться, якщо з’явиться змога проаналізувати всі проектні матеріали? Адже за кожною такою розбіжністю стоять гроші, і великі, бо вилучення 1 м3 ґрунту коштуватиме, згідно заяв самого ж керівництва “Дельти-лоцман”, до 10 євро. Тому збільшення вартості на 23,5 млн. євро на барі гирла Бистре і на 30,8 млн. євро на ділянці Рені-Вилкове загалом складатимуть 54,3 млн. євро, або 359 мільйонів гривень! Навіть якщо вартість вилучення ґрунту 1 м3 ґрунту буде вдвічі менша подібний підхід до економіки документа незрозумілий, особливо якщо порахувати названий в Заяві загальний обсяг днопоглиблювання – 12,6 млн. м3?!

Чи вся справа в тім, що це бюджетні кошти, і рахувати їх нема особливої необхідності?

Головною економічною перевагою шлюзованого каналу є його проходження поза межами активної дельти: при дійсно довшому періоду будівництва він не потребував би великих обсягів днопоглиблення, і затрати при його експлуатації були б незрівнянно меншими. Слід також зазначити, що на час його будівництва і при експлуатації самого каналу проектанти пропонували використовувати для проходу суден дунайською дельтою З′єднувальний канал порту Усть-Дунайськ (який, при експлуатації суднового ходу на Бистрому не має майбутнього). Тобто ніяким “віддаленням реалізації проектних рішень на багато років” шлюзований канал також не загрожував.

*

 

4_ ТВЕРДЖЕННЯ, ЯКІ ВЗАГАЛІ НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ДІЙСНОСТІ

В Заяві йдеться: “Техніко-економічним обґрунтуванням інвестицій “Створення глибоководного суднового ходу р. Дунай – Чорне море на українській ділянці дельти” передбачено виділення першого етапу будівництва – створення експериментального суднового ходу для визначення його впливу на екологію дельти Дунаю та впливу природних факторів на судновий хід. Робочий проект на повний розвиток суднового ходу передбачалося розробляти з урахуванням досвіду першого етапу.” Передбачатися воно передбачалося, але враховано не було (голослівні твердження – ще не врахування).

“Одночасно з початком будівництва було організовано комплексний екологічний моніторинг… Програму комплексного екологічного моніторингу у 2004 – 2005 роках виконано в повному обсязі.” Слід почати з того, що передбачена Указом Президента України від 10. 06. 2003 р. станція моніторингу за впливом суднового шляху на природні комплекси Дунайського заповідника так і не була створена, як не була здійснена і система заходів, направлених на компенсацію збитків заповідним природним комплексам, згадана в цьому ж Указі.

У 2004 р. роботи з будівництва та експлуатації каналу були розпочаті та проведені без будь-якого моніторингу за головним багатством дельти – його рослинним та тваринним світом. У 2006 р. знову такого моніторингу немає, але з листопада землечерпалка ”Цюрупинськ” вже розпочала днопоглиблювальні роботи на барі гирла Бистре. І саме на відсутність моніторингу та його низьку якість вказували як вітчизняні вчені та громадськість, так і представники численних міжнародних організацій. Але будівникам каналу завжди був вигідний такий стан речей, тому що немає моніторингу, а значить немає розрахованого збитку біоті та необхідності його компенсувати.

Твердження щодо успішності моніторингу добре спростовує Колегія Рахункової палати: “Колегія зробила висновок, що існуюча система моніторингу довкілля не забезпечила необхідною інформацією процес проектування і будівництва глибоководного суднового ходу та не дозволила прийняти оптимальні проектні рішення і забезпечити органи державної влади та органи місцевого самоврядування, громадські і міжнародні організації обґрунтованою, об′єктивною та достовірною інформацією про стан навколишнього природного середовища і запобігти негативній реакції міжнародної спільноти на це будівництво.” (http://www.ac-rada.gov.ua/achamber/control/uk/publish/article/main?art_id=696813&cat_id=411). Понад цього нема чого і коментувати. Фактично заява не містить конкретних результатів комплексного моніторингу, зокрема щодо впливу реалізації першої черги каналу на птахів, іхтіофауну та ті раритетні види, які знаходяться на території заповідника.

А тому і оптимістичні твердження, зокрема про “Посилення згінно-нагінних явищ, прогнозоване після розкриття бару, до певної міри може сприяти поліпшенню водообміну в плавнях, тим самим позитивно впливаючи на біоту ДБЗ. Результати виконаного кількісного моделювання цього процесу свідчать про те, що вплив змінених параметрів нагінних хвиль буде незначним і пошириться в межах кількох десятків метрів усередину берегової смуги рукава Бистрий”, – не більше ніж фантазії, які нічим не підкріплені. Не відповідає дійсності і твердження, що “Поглиблення бару рукава Бистрий дуже слабо позначиться на розподілі стоку води в Кілійської дельті”, – через днопоглиблювальні роботи стало заноситися гирло Східне, яке розташовано південніше Бистрого. Вздовжберегова течія несе мул і далі – до румунських берегів, через що Румунія вже пред′явила претензії Україні.

*

 

5_ НЕГАТИВНИЙ ТРАНСКОРДОННИЙ ВПЛИВ

Заява містить недостовірну інформацію щодо відсутності негативних транскордонних впливів будівництва та експлуатації ГСХ на природне середовище. Як відомо, 10 липня 2006 р. Комісія по запиту Конвенції про оцінку впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті (далі-конвенція Еспо) оприлюднила свій звіт, в якому визнала, що спорудження каналу Дунай – Чорне море буде мати значний шкідливий транскордонний вплив. Ця комісія, до складу якої входило три науковці, включаючи представника Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (УкрНДІЕП, Харків) Аніщенко Л. Я., які одноголосно визнали, що будівництво Україною каналу Дунай – Чорне море має значний транскордонний негативний вплив на довкілля.

Згідно ДБН А.2.2-1-2003, п. 1. 11., при наявності впливів проектованої діяльності на території суміжних держав складається транскордонна ОВНС відповідно до Конвенції Еспо. Відсутність оцінки впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті будівництва каналу Дунай – Чорне море свідчить про порушення вимог ДБН та Конвенції Еспо, а також про неповноту ОВНС поданому об’єкту та необґрунтованість та незаконність позитивного висновку додаткової екологічної експертизи щодо проекту будівництва каналу на повний розвиток, винесеного Мінприроди.

Як зазначено в Заяві, відповідно до звітів УкрНДІЕП ”Комплексний екологічний моніторинг навколишнього природного середовища при відновленні глибоководного суднового ходу Дунай – Чорне море” у 2004, 2005 роках істотного негативного впливу будівництва на навколишнє середовище не відзначено.

Проте така позиція та дані суперечать висновкам комісії Еспо, які говорять про значний негативний вплив на риб та птахів в результаті запланованої діяльності по будівництву каналу, а згадка в заяві про компенсаційні заходи підтверджує факт такого впливу на флору та фауну ДБЗ.

*

 

6_ “ЕКСПЕРТИ”: АНГАЖОВАНІ ТА НЕПРОФЕСІЙНІ

Згадуючи експертів, які оцінювали даний проект, укладачі Заяви не згадують експерта Програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера” Яна Квета, експерта Рамсарської конвенції Тобіаса Салате, голову делегації Ради Європи в Дунайському біосферному заповіднику Еладіо Фернандес-Галіано й інших, які негативно оцінили даний проект: експертів Бернської конвенції, рішення Дунайської комісії та рішення зустрічі сторін Орхуської конвенції, – адже всі вони дають протилежну точку зору на питання будівництва каналу через гирло Бистре.

Проте вже вкотре згадується підтримка висновку комплексної держекспертизи т. зв. “міжнародними експертами з В′єтнаму, Греції, Грузії, Литви, Польщі, Росії та експертами України”. Уперше ці експерти і саме в такій комбінації країн з’явилися після “Робочого семінару міжнародних експертів “Відновлення транзитного судноплавства в українській частині дельти Дунаю в умовах існування біосферного заповідника на основі міжнародного досвіду”, який пройшов в Одесі 16 – 20 жовтня 2003 р. Судячи з підписів у резолюції, у семінарі взяло участь 10 чоловік.

На цей семінар Наказом Мінтрансу України було виділено 100 тис. грн. – по 2.500 грн. на людину в день – більш ніж гідна компенсація витрат! І не дивно, що в подальшому ці “експерти” неодноразово приймали участь в різноманітних заходах Мінтрансу з даного питання, чітко заявляючи свій “одобрямс” каналу на Бистрому…

В Заяві йдеться, що “Під час доопрацювання робочого проекту “Повний розвиток” за зауваженнями громадських екологічних організацій було залучено Інститут гідромеханіки НАНУ, ТОВ “Юридична фірма “АНК”, Дунайську гідрометеорологічну обсерваторію, ІПММС НАНУ, Міжнародну асоціацію “Український центр менеджменту землі та ресурсів”. Іншими словами, до доробки були залучені, в основному, організації, які у тій чи інший спосіб вже обґрунтовували спорудження каналу на Бистрому. “В результаті виконання додаткових дослідних робіт були підтверджені основні рішення, прийняті в робочому проекті”, – і думки не було, що такий склад “експертів”, міг дійти якихось інших висновків. “В юридичному висновку ТОВ “Юридична фірма “АНК” обґрунтовано, що створення глибоководного суднового ходу Дунай – Чорне море по гирлу Бистрому не суперечить ні Українському природоохоронному законодавству, ані міжнародним зобов′язанням України з питань охорони довкілля”. І це було не тільки обґрунтування, а взагалі ноу-хау в юриспруденції: “АНК” не розглядала положення конвенцій, а просто вказала, що в них не йдеться про заборону спорудження судноплавних шляхів.

*

 

7_ ІГНОРУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ТА НАЦІОНАЛЬНИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ

У Заяві лише згадано про роботу Комісії за запитом Конвенції про екологічну оцінку впливу в трансграничному контексті, але не наведені її висновки. Позиції ж комітетів інших конвенцій, які були порушені Україною реалізацією даного проекту, зокрема Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів, Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля й ін., – не наведені взагалі.

Аналогічно проігноровані і порушення національного законодавства, скоєні “Дельта-Лоцманом” при спорудженні суднового ходу. Так, в Заяві вказується, що “Будівництво за цим проектом розпочалось 15. 05. 2004 року і тривало до травня 2005 р. (з перервами на час штормів і періоди нересту риби)”. В реальності ж два роки поспіль роботи із спорудження судноплавного шляху проводились під час державної нерестової заборони на р. Дунай в період масового скату молоді оселедця та частикових риб. Із нанесеного ними збитку у розмірі 1,6 млн. грн. рибному господарству не надійшло ані копійки.

“Під час руху суден на ділянці траси, що проходить територією ДБЗ, перевищення нормативно припустимого рівня шуму 20 децибелів відбуватиметься в смузі 45 – 60 м від урізу води з урахуванням звукопоглинальних властивостей природних заростей очерету (тобто в межах зони антропогенних ландшафтів)”, – все нібито в рамках закону, якщо не згадувати, що Бистре було переведено до зони антропогенних ландшафтів незаконно, і тут слід застосовувати жорсткіші нормативи.

“Головним джерелом такого впливу є втрати ґрунту під час днопоглиблювальних робіт, що становлять за чинними нормами 2 – 5 відсотків від ґрунту, що вилучається”, – постійно ігноруючи законодавство, “Дельта-Лоцман” вже влаштувала при днопоглиблювальних роботах подвійну перевалку ґрунту, тим самим збільшив замулення води понад норму. “Складування ґрунтів днопоглиблення на ділянках ГСХ забезпечується у спеціально обладнані берегові відвали висотою 2 – 3 м. Площадки під них повинні бути відведені у відповідності з актами вибору земельних ділянок. Намив передбачається проводити з улаштуванням ставка-відстійника із забезпеченням необхідної довжини шляху освітлення пульпи, оскільки ділянки завдовжки 1,1 – 2 км забезпечують такі умови. Загальна потреба у відведенні земель для складування ґрунтів днопоглиблення становить 125,02 га.” Усупереч обіцянкам, “Дельта-Лоцман” влаштувала відвалу ґрунту на острові Єрмаков, без будь-яких відводів земельних ділянок. А що зараз завадить “Дельті-Лоцман” порушувати діюче законодавство?

*

 

Враховуючи наведене вище, ми вважаємо, що дана Заява не містить комплексної еколого-економічної оцінки впливу запланованої діяльності на стан навколишнього природного середовища, що передбачене статтею 15 Закону України “Про екологічну експертизу” і не відповідає вимогам до заяв про екологічні наслідки діяльності, які визначені статтею 35 даного Закону, і тому

ВИМАГАЄМО

ћ        не включати Заяву про екологічні наслідки створення суднового ходу Дунай – Чорне море на українській ділянці дельти за робочим проектом на повний розвиток, опубліковану в “Голосі України” N 2411 від 24 листопада 2006 р., до документації, поданої на державну експертизу створення суднового ходу Дунай – Чорне море на українській ділянці дельти за робочим проектом на повний розвиток;

ћ        зобов’язати замовника, держпідприємство “Дельта-Лоцман”, підготувати нову заяву про екологічні наслідки, яка б відповідали принципам екологічної експертизи: була науково обґрунтованою, незалежною, об’єктивною, комплексною, варіативною, гласною та законною.

 

Відповідь на це звернення прошу надати згідно із положеннями Закону України “Про звернення громадян”.

Голова Ради ЕкГ “Печеніги” С. О. Шапаренко

*

 

2_ Заява учасників Позачергового З′їзду УЕА "Зелений Світ" з приводу будівництва судноплавного каналу Дунай – Чорне море на повний розвиток через гирло Бистре Дунайського біосферного заповідника.

(Байбак # 266 від 15. 04. 07)

 

Ми, учасники з′їзду "Зеленого Світу" з 20 областей, АР Крим та міста Севастополь, визнаємо необхідність розвитку транспортного коридору по р. Дунай в інтересах економіки України, збалансованого розвитку Придунав′я та поліпшення добробуту його жителів. Водночас, враховуючи унікальний статус дельти Дунаю як найважливішого водно-болотного угіддя Європи в рамках Рамсарської конвенції, вважаємо вилучення за ініціативою Мінтрансу України ділянки Дунайського біосферного заповідника (ДБЗ) безпрецедентною подією як для української, так і для міжнародної практики та необґрунтованим по суті.

 

Констатуємо, що спорудження першої черги глибоководного судноплавного ходу (ГСХ) "Дунай – Чорне море":

1. Призвело до руйнації природних комплексів гирла Бистрого та негативного транскордонного впливу. При цьому оцінка збитків, які цей проект завдав природним комплексам ДБЗ, відсутня через фактичну відсутність екологічного моніторингу при спорудженні та експлуатації ГСХ.

2. Порушило шість міжнародних угод, підписаних і ратифікованих Україною: Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонської); Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів; Конвенції щодо співробітництва в охороні та збалансованому використанню ріки Дунай (Дунайської); Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенції Еспо); Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарської); Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернської) та Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орґуської) та погіршило міжнародну репутацію України.

3. Відбувалося із численними порушеннями діючого законодавства, зловживаннями кримінальними переслідуваннями та фіскальним тиском на опонентів, дезінформуванням громадськості та ігноруванням її думки.

 

Активному лобіюванню спорудження другої черги ГСХ "Дунай – Чорне море", яке розпочате Урядом України наприкінці 2006 року, притаманні ті ж саме негативні риси, що й спорудженню першої черги ГСХ:

1. Спорудження ГСХ через гирло Бистре знову подається як єдиний з можливих варіантів відновлення судноплавства в українській частині дельти Дунаю, без врахування існуючих йому альтернатив. Зокрема - шлюзованого каналу через Жебриянську гряду, судноплавного ходу через З′єднувальний канал порту Усть-Дунайськ та інші.

2. Об′єктивна оцінка варіантів відновлення судноплавства в українській частині дельти Дунаю відсутня. Економічне та екологічне оцінювання ГСХ через гирло Бистре ведеться формально, з маніпуляціями над фактичними даними.

3. Лобіювання Мінтрансом другої черги ГСХ через гирло Бистре ведеться з порушенням національного природоохоронного законодавства України та ігноруванням її міжнародних зобов′язань, із масштабним дезінформуванням української та світової громадськості, з відновленням фіскального тиску на опонентів. Береться до уваги думка лише тих громадян, які підтримують даний проект.

Тривожить ситуація, останнім часом створена органами виконавчої влади навколо ДБЗ: намагання за надуманими приводами підпорядкувати заповідник Мінприроди та змінити режим його заповідної зони, нагнітання соціальної напруженості створенням штучних перешкод у добуванні очерету на території цього резервату. Найбільш дивний інтерес до ДБЗ виявив міністр внутрішніх справ України В. Цушко, який доручив начальникам регіональних управлінь МВС "узяти під особистий контроль вирощування очерету" (ця рослина зростає сама...). Водночас Кілійський районний відділ Управління МВС України в Одеській області досі не розслідував факт грубого браконьєрства та побиття інспектора ДБЗ Ю. Ф. Омельчука на острові Єрмаків в ніч з 18 на 19 серпня 2006 року.

 

Наголошуємо, що Дунайський біосферний заповідник зберігає важливу частину національної природної спадщини, і будь-яка протидія виконанню ним своїх завдань є неприпустимою. У зв’язку з цим звертаємося з пропозиціями:

до Президента України

1. Скасувати Указ Президента України "Про розширення території Дунайського біосферного заповідника" від 2. 02. 04 N 117/2004 та Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 червня 2003 року "Про стан виконання Указу Президента України від 10 серпня 1998 року N 861 "Про створення Дунайського біосферного заповідника" та перспективи будівництва судноплавного шляху Дунай – Чорне море" від 10 червня 2003 N 502/2003 як такі, що не відповідають міжнародним зобов′язанням України, та порушують національне законодавство.

 

до Кабінету Міністрів України:

2. Доручити НАН України із залученням міжнародних експертів здійснити комплексну оцінку соціально-економічних аспектів існуючих варіантів спорудження суднового ходу Дунай – Чорне море українською частиною дельти, і на її підставі вибрати економічно, соціально та екологічно найбільш оптимальний варіант будівництва.

3. До здійснення цієї оцінки припинити будь-які дії, в тому числі, й фінансування з Державного бюджету України, по 2-й черзі ГСХ Дунай – Чорне море через гирло Бистре.

4. Доручити НАН України із залученням міжнародних експертів провести оцінку впливу на навколишнє природне середовище, в тому числі, і в транскордонному контексті, першої черги ГСХ Дунай – Чорне море через гирло Бистре. На її підставі обрахувати збитки природним комплексам Дунайського біосферного заповідника.

 

до Міністерства охорони навколишнього природного середовища:

5. Переглянути свій попередній висновок екологічної експертизи N 345 проекту каналу на повний розвиток з врахуванням рішень комісії Еспо, Бернського комітету та позицій інших міжнародних організацій, інституцій та експертів та з залученням представників громадськості до цього процесу.

 

до Міністерства транспорту та зв′язку України та Комітету Орґуської конвенції:

6. Проводити будь-які громадські обговорення подальшого розвитку судноплавства в українській частині дельти Дунаю із залученням представників Комітету Орґуської конвенції із обов′язковим складанням протоколу про відповідність певного заходу положенням Орґуської конвенції.

 

Надсилаємо згідно з дорученням з’їзду:

 

Керівник інформцентру Української екологічної асоціації "Зелений світ",

член Громадської Ради при Мінприроди Сергій Федоринчик

*

____________________

 

КОНТАКТИ:

Екологічна група "Печеніги" (Харків): Сергій Шапаренко;

тел. (066) 387-46-81, <pechenegy@rambler.ru>

blog comments powered by Disqus
baner 1
при использовании материалов ссылка на Выборы.org обязательна.

© 2002—2019 «Выборы.ORG»