Войти с помощью

Архив
6 апреля 2003

Особливості формування громадянського суспільства в Україні і Росії

На думку українського філософа Олексія Шевченка, внаслідок своєї неконкретності ідеологема громадянського суспільства є найбільш популярною серед "чарівних" слів, ідеальним полем проекції бажань усіх весртв населення, типовим продуктом колективної соціальної уяви про ідеальний соціальний устрій. На відміну від понять, що характеризують західну цивілізацію в різних соціально-економічних вимірах, громадянське суспільство є типовою міфологемою, оскільки відповідає всім можливим проектам справедливого суспільства. Цю особливість влучно відзначив російський політолог С.Кара-Мурза - непримиренний критик впровадження принципів західної цивілізації в сучасній Росії: "громадянське суспільство - одне з понять, що неправильно тлумачать майже всі учасники сучасного ідеологічного двобою в Росії. Іноді навіть із трибуни "патріотів" у нас закликають відродити соборну і державну Росію шляхом побудови в ній громадянського суспільства". Наведена характеристика ставлення до ідеї громадянського суспільства в Росії збігається із ситуацією в Україні, де в цій же міфологемі співіснують відверто маніпулятивні ігри політичних демагогів і міленаристське очікування масової свідомості. Тому, як вважає О.Шевченко, для того щоб вийти за межі міфологічного ореола, якого набуло поняття "громадянське суспільство" у посткомуністичну пору, необхідно повернутися до джерел цього поняття і виділити базові характеристики тієї гіпотетичної реальності, що йому відповідає.Поняття "громадянське суспільство" є однією з фундаментальних ідеалізацій західної політичної культури. На практиці "громадянське суспільство" як соціальний устрій ніколи не було втілено у дійсності, оскільки жодна емпірична реальність цілком не поєднується з ним і не вичерпує його змісту. Як ідеальний суспільний устрій, що реалізує ідею особистої свободи, "громадянське суспільство" не може ототожнюватися ні з ринковою економікою, ні з демократією як визначеним типом політичного правління так само, як не може бути зведено до соціальних звичок ні до менталітету західної людини. У сучасній політичній науці під дефініцією "громадянського суспільства" розуміють: суспільство громадян з високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, що разом з державою утворює розвинуті правові відносини; суспільство рівноправних громадян, що не залежить від держави, але взаємодіє з ним заради "суспільного блага".На думку політолога С.Рябова, громадянське суспільство - не тільки відділене від держави суспільство, автономна сфера суспільного буття, що не підлягає прямому контролю і регламентації з боку влади, а ще і структуроване суспільство. Воно передбачає свободу асоціацій індивідів за інтересами і смакам. Окремі шари населення утворюють свої групи, добровільні об"єднання, що покликані забезпечувати цивілізовані відносини з іншими суб"єктами співжиття в суспільстві. Тому громадянське суспільство є визначеним механізмом неформального соціального партнерства, що робить можливим здійснення і баланс існуючих інтересів.Проте, як вважає О.Шевченко, поняття "громадянське суспільство" передбачає і певні передумови: - Атомарний індивід, що вільно переслідує свої цілі як основний суб"єкт соціальної дії і суспільства в цілому (на відміну від колективізму традиційних суспільств). - Власна користь як кінцева мета життєвої активності цього індивіда (концепція гомоекономікуса Адама Сміта, "розумний егоїзм" французького Просвітництва, утилітаризм І.Бентама).- Конкуренція як необхідний наслідок відокремленості індивідів і антитеза різним формам солідаризму колективістських типів соціуму.- Приватна власність і ринкова економіка як безпосередні економічні кореляти принципів індивідуальної свободи і конкурентних напрямків незалежної особистості, що шукає для себе користі.На думку О.Шевченка, існує кілька принципових відмінностей між традиціями західної і російсько-імперської цивілізації щодо поняття "Держава - Суспільство". Розбіжність цих традицій робить застосування ідеї "громадянського суспільства" як регулятивного соціального ідеалу взагалі сумнівним і в сучасній ситуації передчасним. Серед цих відмінностей: - традиція сакралізації Держави, її панування над суспільством, ієрархічна система владних структур з відповідними пільгами і привілеями; - панування колективістських моделей традиційного суспільства, що зумовлює негативне ставлення до права і закону як універсальних регуляторів соціальних відносин, розуміння держави як родини, її патерналізм стосовно індивіда.Ми можемо скільки завгодно говорити про європейськість України, проте паралелі між суспільними міфами України і Росії більш ніж очевидні. Наприклад, міфи про "державність" є майже тотожними. І саме націонал-патріоти в Росії і націонал-демократи України виступили архітекторами цих міфів.Таким чином, "громадянське суспільство" передбачає наявність елементів капіталістичних відносин, політичного плюралізму й індивідуалістських цінностей. У той же час, воно не іманентне капіталізму і демократії як таке.Значний відбиток на процес формування громадянського суспільства накладає форсований характер процесу громадської модернізації, коли в стислий термін одночасно вирішуються завдання, що дісталися від історично різних етапів. Зміна матеріального становища різних груп призводить до занадто швидкої і радикальної трансформації колишньої соціальної структури. Ця обставина породжує конфлікти держави з різними професійними і соціальними групами, що знаходить своє вираження в масових страйках, соціальних заворушеннях.Ускладнює процес кристалізації автономної особистості і та обставина, що створення ринкових відносин і перехід від тоталітаризму до демократії збіглися за часом із процесами національного самовизначення етносів і соціальної стратифікації на основі відносин власності. Збіг цих тенденцій робить процес формування громадянського суспільства хитким і навіть почасти зворотнім. Адже в реальному житті суперечливо переплітаються різні, часом протилежні по своїй спрямованості інтереси і потреби соціальних груп, що знижує можливість управління процесами формування нормальних економічних, соціальних, національних і інших інтересів.Тому при втіленні ідеї громадянського суспільства в країнах, що є традиційно орієнтованими, у яких переважає корпоративний дух, виникають значні деформації.Громадянське суспільство передбачає наявність громадських організацій. В ідеалі, вони повинні стати проміжною ланкою між державою і громадянином. Громадські організації покликані відстоювати інтереси простої людини, лобіювати ті чи інші важливі позиції соціальної групи чи класу. Свобода асоціацій і повага до їхніх прав забезпечить державному організму гармонійне об"єднання інтересів різних прошарків і груп суспільства - тобто ту саму основу стабільності в державі.Проте сучасна практика формування громадянського суспільства і становлення його інститутів у Росії й Україні вказує на значні деформації, що виникають у розвитку цього процесу.Йдеться про взаємну недовіру влади до недержавних організацій (НДО) і НДО до влади, а також низький вплив громадських організацій на саме суспільство.Існує цілий ряд факторів, що призводять до виникнення даної ситуації, які можна умовно розділити на кілька груп.Перша - політичні.Сприйняття влади як ворога НДО. Стійке неприйняття влади існує в більшості громадських організацій. В основному "третій сектор" (НДО) розглядає себе як опозицію до влади. І навіть непримиренну опозицію. Звичайно, НДО повинні лобіювати інтереси певних груп перед владою. І в цьому лобіюванні вони можуть і повинні опонувати державним органам.Однак мова не йде про деструктивну опозицію НДО, варто говорити про конструктивний пошук діалогу. Тому що у своєму формуванні образу "влади-ворога" НДО нехтують співробітництвом з державою. У той же час сама влада також вбачає в опозиційних НДО одну лише деструктивну силу і не враховує конструктивні пропозиції "третього сектора". Створюється замкнуте коло, у якому сторони не чують і не хочуть чути одне одного.Політизація НДО. Напередодні виборчих кампаній основні політичні гравці створюють "під себе" так звані "низові структури суспільної підтримки" у вигляді коаліцій і форумів НДО. Ці структури відіграють роль імітатора допомоги збоку політичної сили певним групам населення. Досить ефективний прийом для виборчих кампаній.Однак деякі політичні сили обрали для себе роль захисника інтересів усього "третього сектора", що, на їхню думку, знаходиться під тиском влади. Саме вони в середовищі НДО сприяють формуванню з влади образу ворога. У цій грі ставкою є авторитет влади і відповідно - імідж держави, яку ця влада уособлює.Протистояння і розкол у середовищі "третього сектора". Останнім часом в Україні й у Росії все частіше лунають твердження про існування двох протилежних "третіх секторів": "дійсних" НДО, опозиційних до діючої влади і "несправжніх", що співпрацюють із владою. Таким чином, вноситься розкол та штучно посилюється протистояння в середовищі "третього сектора"З іншого боку, частина владних структур, розуміючи необхідність роботи з громадськими організаціями, вибирає легкий шлях. А саме - створює НДО "під себе". Саме так виникли антикорупційні форуми, молодіжні організації при МВС, різні лобістські асоціації. Їхнє завдання просте - імітувати наявність громадянської підтримки ініціатив влади. Таким чином, з одного боку - НДО активно політизуються і структуруються відповідно до своїх політичних симпатій, з іншого боку - влада імітує діяльність НДО. За умови відсутності в НДО імунітету від політичних маніпуляцій, громадські організації стають зручним інструментом деструктивних сил у їхній боротьбі за владу.Друга група - якість послуг НДО.Низький професійний рівень значної частини НДО (у тому числі аналітичних центрів). І, відповідно, намагання імітувати бурхливу діяльність. Значна частина українських і російських організацій функціонують скоріш для заробітків шляхом одержання спонсорської і донорської допомоги. Зрозуміло, про суспільне благо і сприяння переходу України і Росії до демократії мова навіть не йде. Є НДО, які одним лише фактом свого існування дискредитують "третій сектор".Іноді деякі НДО, "відпрацьовуючи" грантову допомогу, проводять "дослідження", моніторинги, суспільні кампанії, що не відповідають не тільки елементарним професійним стандартам, але і не мають ніякого практичного значення. У той же час ці НДО жадають від держави негайного врахування своїх "досягнень" і прийняття владою відповідних рішень.Несвоєчасність і неадекватність рекомендацій НДО.Частина аналітичних НДО проводить досить ґрунтовні дослідження у вузьких сферах (комерційне право, боротьба і профілактика онкозахворювань, освіти і т.п.). Їхні результати досить цікаві, проте оформлення, представлення і рекомендації цілком відсутні. Тобто, такі громадські організації не мають подібного досвіду.Деякі інші НДО, навпаки, звертають увагу на форму презентації своїх матеріалів, однак їхні рекомендації абсолютно неадекватні сучасної ситуації. Наприклад, так було щодо застосування досвіду бразильського "бюджету участі" (формування місцевих бюджетів шляхом громадських слухань) у Києві. Це цікаво, але...нереально в наших умовах.Таким чином, влада не одержує відповідей на поставлені питання, а НДО, у такому випадку, працюють у шухляду.Третя група - зовнішні фактори.Залежність НДО від західних донорів.З одного боку, західна інтелектуальна і фінансова підтримка, що була надана через цілу низку донорських структур для розвитку в Україні і Росії інститутів громадянського суспільства, розширення мережі НДО й удосконалення місцевого самоврядування - це неоціненний внесок західних країн у формування громадянського суспільства на пострадянському просторі. І цей факт не можна ігнорувати.Проте не можна заперечувати і негативні сторони західного фінансування. Як відзначається в дослідженні Фонду "Європа ХХІ", гранти забезпечують громадським організаціям незалежність від місцевої влади. Але одночасно НДО знаходить іншу залежність - від свого спонсора. Відповідно, донори визначають і суми, і терміни виконання проектів, і те, яким організаціям давати гроші, а яким ні. Для прикладу, є кілька типів грантів для аналітичних центрів:- створення чи адаптація методики аналізу процесів, законопроектів і т.п.;- безпосереднє проведення моніторингів, експертиз законопроектів, постанов і рішень влади, що порушують права громадян;- моніторинг ЗМІ і порушень прав громадян;- організація громадських слухань.Отримала б організація фінансування, якби не знайшла хоча б десяти порушень прав громадян з боку влади? Звичайно ж, ні.Таким чином, з одного боку, донори стимулюють громадську активність і сприяють НДО в їхній лобістській діяльності по захисту інтересів своїх членів. Але, з іншого боку, донори опосередковано сприяють формуванню негативного образу влади. Основний акцент грантодавці роблять на вияв негативів, а не на пошук конструктиву. Хоча, звичайно, не можна виключати можливості наявності великих грантових програм по сприянню співробітництву НДО і влади.Другорядність українських і російських НДО для програм іноземної фінансової допомоги.Існує багатомільйонна програма американської допомоги у вигляді грантів USAID. Проте ці гранти, як правило, виграють великі американські консалтингові групи. Це так звані "beltway bandits" ("бандити з великої дороги"). Вони сьогодні реформують громадянське суспільство в Україні, а завтра грант закінчиться - і вони переїдуть реформувати сільське господарство в Заїрі.У конкурсах USAID на проекти реформування певних сфер громадського життя в Україні і Росії місцеві організації беруть участь тільки як допоміжний ресурс для американських консалтингових фірм. За американським законодавством, керувати проектами USAID можуть тільки громадяни США. Колосальна різниця в зарплаті між американським і місцевим персоналом підриває довіру до багатьох американців, що працюють в організаціях допомоги, сіючи сумніви щодо їхньої справжньої мети.Таким чином, "третій сектор" в Росії та Україні поки сам не готовий до конструктивного діалогу з владою. Він не структурований, а його професіоналізм бажає кращого. Крім того, з початком передвиборних кампаній у Росії й Україні, політизація НДО істотно підірве діалог між інститутами громадянського суспільства і владою."Третьому сектору" варто більш уважно ставитися до своєї місії і не йти на прив’язку у недалекої вигоди. Адже мета НДО - сприяти формуванню громадянського суспільства, прозорості прийняття рішень владою і суспільний контроль за виконанням цих рішень. У той же час, апріорна опозиційність НДО фактично ставить у безвихідь будь-який конструктивний діалог.Тим часом, громадянське суспільство не вичерпується лише громадськими організаціями. Це цілий комплекс взаємозв"язків НДО і влади, ЗМІ, профспілок тощо. Крім того, як вважає спікер Верховної Ради України В.Литвин, міф про те, що громадянське суспільство у вигляді деякої сукупності НДО автоматично сприяє досягненню суспільного блага цілком неспроможний. Громадські об"єднання, які мають на увазі завжди тільки один аспект дійсності (скажімо, асоціації мисливців чи товариства охорони тварин), за визначенням не можуть розділяти ті самі погляди стосовно суспільного блага і ніяк не зацікавлені в досягненні балансу між крайнощами. Боротьба за тлумачення того, що є суспільне благо на даний момент, ведеться не між громадянським суспільством з однієї сторони і "мальчишами-плохишами" з іншої, а завжди і тільки між різними силами самого громадянського суспільства. Тому головною проблемою громадянського суспільства в Україні і Росії є створення самими інститутами громадянського суспільства механізмів протидії штучній політизації НДО, перетворення їх у маріонеток "зовнішнього впливу", підвищення якості послуг і ефективності діяльності громадських ініціатив. Це передбачає розуміння і сприяння збоку владних органів, залучення ЗМІ, громадянську освіту та просвіту населення. І, нарешті, саме суспільство повинне створити умови, щоб фінансування НДО здійснювалося з внутрішніх джерел, а не з-за кордону.За таких умов Україна і Росія мають можливість уникнути деформування становлення громадянського суспільства.

blog comments powered by Disqus
baner 1
при использовании материалов ссылка на Выборы.org обязательна.

© 2002—2018 «Выборы.ORG»