Снайпер в современной армии - привычное явление. Они существуют ныне во всех армиях мира. Снайперские винтовки широко используют как спецслужбы и полиция, так и террористы. В свое время введение в армию бойцов-снайперов давало преимущество перед противником в некоторых войнах. Развитие снайперской винтовки имеет очень длинную историю. С развитием разнообразных технологий, постепенно повышалась дальность и прицельность стрельбы. Оптический прицел дал возможность поражать цель с еще большего расстояния.

Историк Томас ФлемингThomas Fleming, автор книги "Свобода: Американская Революция"Liberty: The American Revolution, приводит потрясающий пример, который показывает, как снайперы могут изменить ход истории. В 1777 году известный британский стрелок Патрик Фергюсон Patrick Ferguson находился в дозоре и на лесной дороге столкнулся с небольшой группой кавалеристов армии североамериканских колонистов. Фергюсон нацелил свое ружье на человека, скакавшего впереди, но не выстрелил: как он объяснил, "потому, что у всадника было смелое и благородное лицо". Колонисты ускакали. Впоследствии выяснилось, что снайпер пощадил командующего американской армией и будущего первого президента США Джорджа Вашингтона George Washington. Если бы Фергюсон выстрелил, то Вашингтон, скорее всего, был бы убит. Флеминг утверждает, что место Вашингтона занял бы генерал, долгое время бывший тайным агентом британцев.

Следовательно, предполагает историк, один выстрел был способен предотвратить образование нового государства - Соединенных Штатов Америки.

АКИНАК
АКИНАК (греч. akinakes), короткий (40-60 см) железный меч скифов. * * * АКИНАК, холодное оружие, скифский длинный железный кинжал (или короткий меч ) со специфическим ограничителем. История акинака восходит к середине 7 в. до нашей эры. Его первые образцы появились в Северном Кавказе и сложились в двух вариантах формы клинков : треугольный и с параллельными лезвиями, плавно сходящимися к острию, с ребром или ромбического сечения. Широкое распространение акинаки получили в степных районах, где они обозначали принадлежность к военной аристократии. В 6-4 веках до н. э. акинаки были известны не только в степях, но и в среде оседлых ираноязычных народов Ближнего, Среднего Востока, Индии. Рядовые персо-индийские акинаки (около 5 века до н. э.), отковывались целиком из железа. В длину они достигали около 30-40 см, имели "почковидные" и "бабочковидные" перекрестья, брусковидные навершия, плоскую рукоять. Лезвия плавно изгибались к заостренному концу. Акинак часто украшался в зверином стиле. Он долгое время господствовал на всей территории Центральной Азии, будучи распространен до границ Китая.

Памятаю як сьогодні зустріч з паном Куком та його розмову з нами, молоддю. Він провів майже цілий день з нами, в затишному Ірпені, і розповів багато чого, що вплинуло на мій світогляд, громадянську позицію, на моє відчуття України. Здавалося на нас, присутніх дихнула сама історія - і те, що здавалося давнім та пройдешнім, виявилося тут і поруч. 

Шкода чути, що пан Кук помер. Здавалося, що ще зустрінуся з ним колись і розпитаю - як воно тоді було. Його феномен в тому, що він пройшов таке довге життя, залишився живим, і, головне, зберіг в собі і войовничість, і гострий розум, але й водночас і поміркованість, характерну саме для політичних лідерів високого гатунку.  

В його розповіді було багато недомовок, того, що він не був готовий виносити на громадськість, на публіку, оповідаючи про прожиті роки. Знаю, що він працював над своїми спогадами в останні роки, вірю, що вони будуть видані - і сподіваюся, що там прочитаю недоговорене ним. 

Читайте нижче повідомлення ЗМІ про панахиду, інтервью з Куком та довідку про діяльність УПА

Новое лицо наемника

Годы, прошедшие после окончания Холодной войны, заставили ввести в обиход новое понятие - "приватизированная военная фирма"privatized military firm или "частная военная компания"private military company. Это коммерческая структура, которая зарабатывает деньги на заказах, непосредственно связанных с ведением военных действий.

Подобные структуры нельзя смешивать с предприятиями "классического" военно-промышленного комплекса, поскольку приватизированные военные фирмы торгуют не оружием и снаряжением, а специфическими услугами, которые могут быть востребованы только на войне или в условиях, близких к войне. Далее, для того, чтобы упростить изложение, мы будем называть их "контракторами". 

В экономическом смысле в этом нет ничего принципиально нового: огромное количество частных компаний использует систему аутсорсинга: к примеру, ликвидируя собственную бухгалтерию и перепоручая ведение бухгалтерских отчетов сторонней фирме. В масштабах мировой экономики расходы на аутсорсинг превышают $1 трлн. Однако перекладывание части военных функций на частные фирмы - это некий новый феномен.

Ідеться не про неосвічених дегенератів, навпаки: за їх плечима університетські дипломи, а в декого й дисертації та професорські звання. Вони пишаються собою, і їм заздрять. Їх упізнають з екранів телевізорів, і багатьом хотілося б бути на їхньому місці. Вони називають себе елітою, вважаючи, що їхні статки є тому підтвердженням. Однак великі гуманісти, яким частина людства має дякувати за свою несхожість з двоногою біомасою з її хапально-ковтальними рефлексами, давали свої безсмертні уроки не для них. Адже ні Вольтер, ні Шопенгауер, ні Гете, ні Толстой не вчили вбивати. І вже не так важливо, чия аорта розривається від жаху під прицілом висококласної зброї сучасного убивці: двоногого чи чотириногого.

Скажете, емоції? Вальдшнеп, чий політ був для забави зрізаний кулею, розповів би про свої емоції багато більше, якби не був німим та зовсім мертвим...

Скажуть: так це ж якийсь дурний птах! Інша справа – вбивати людей. Та чи є різниця, яким словом назвати жертву? Вбити, спричинити смерть, позбавити життя живу істоту – не через життєву потребу, а задля власного задоволення… Чи є різниця, хто жертва – людина чи звір?

Згадайте подію, що відбулася за три дні до згаданого київського побоїща. 24 травня вся Україна спостерігала за сутичкою під Генпрокуратурою між тим самим «Беркутом» і службою державної охорони. Жодного насильства. Нікого не побили, лише трохи поштовхалися.

Хто ж виступив у ролі чудесного миротворця? Відповідь: звичайний пістолет. Виявляється, що бійці служби держохорони були озброєні вогнепальною зброєю. І якби хтось ударив такого бійця палицею по голові, то міг би тут же отримати кулю. Тому зазвичай суперкрутий «Беркут» миттєво став ніжний і толерантний.

Психологи і криміналісти чудово знають, що беззахисність жертви завжди провокує хижака. Натомість навіть потенційна можливість самозахисту є стримуючим чинником для нападника. Це аксіома, підтверджена статистикою.

Детективи довкола загадок козаків продовжуються. Настав час вивчення неймовірних подій, які відбувалися на Кубані з 1917 до 1920 років. Кубанська Народна республіка. Спроби приєднання до України, проголошення незалежності Кубані, доля лідерів, таємні спецгрупи, шлях велетенських скарбів, які так і не було знайдено...

Справа в тому, що у спадок від царської Росії, молодій республіці дісталися гігантські кошти. Ліквідні акції монополій, багато золота і срібла у злитках, ювелірні вироби, чимало цінних речей Запорізького і Кубанського козацтва. В Єкатиринодарі царський уряд концентрував кошти для фінансування бойових дій на турецькому напрямі.

Крім того, з усіх церков Кубані, зібрали всі цінні золоті і срібні вироби - хрести, чаші, кадильниці, ікони в золотих ризах, прикрашені самоцвітами та дорогоцінним камінням. Козаки традиційно робили щедрі пожертви церкві. Цінність церковних речей нині, важко оцінити навіть приблизно...

У лютому 1918 року, більшовики вирішили захопити столицю Кубані. Голова Кубанської Ради Микола Рябовол, розуміючи, що доведеться відступити, сформував таємну спецгрупу з особливо перевірених козаків. Казну Республіки загрузили на вози (фігурують понад 80 підвод), і непомітно вивезли з міста. Де сховали скарб, достеменно невідомо. Згадують аул Шенджій в горах Адигеї...

Командование Военно-Воздушных Сил СШАUS Air Force сообщило, что временно прекратило полеты легендарных самолетов-разведчиков U-2. Причиной стали утечки топлива, угрожающие безопасности самолетов. Простой продлится несколько недель, пока причины утечек не будут выявлены и устранены.
Самолет U-2 хорошо известен в бывшем СССР - именно им управлял летчик Гэри ПауэрсGary Francis Powers, в 1960 году сбитый советской ракетой над Уралом.

В начале 2006 года Министерство Обороны СШАDepartment of Defense сообщило, что планирует к 2011 избавиться от самолетов-разведчиков U-2, которые были разработаны в 1950-е годы и предназначались для ведения стратегической разведки. Тогда U-2 мог совершать полеты на рекордных высотах, недоступных для имевшихся истребителей (более 21 км). В годы Холодной войны он использовался ЦРУCIA. После окончания противостояния США и СССР U-2 начал работать на военных. В 1991 году, во время войны с Ираком, с помощью U-2 было сделано более половины всех снимков зоны военных действий и засечено до 90% всех иракских целей. В войну 2003 года с помощью U-2 было сделано 88% разведывательных фотографий. Ныне U-2 используются в основном для мониторинга ситуации в Северной Корее.

U-2 пережил серию модернизаций и, по данным Исследовательской Службы СШАCongressional Research Service, мог выполнять боевые задачи до 2050 года.

Население США - 300 млн. человек. По данным Бюро по Контролю над Алкоголем, Табаком и Огнестрельным ОружиемAlcohol, Tobacco, and Firearms Bureau, на руках примерно 60 - 65 млн. американцев (что составляет 45% американских домохозяйств) ныне находится более 200 млн. единиц огнестрельного оружия (73 млн. ружей, винтовок и автоматов, 66 млн. пистолетов и револьверов, 62 млн. помповиков, дробовиков и пр. - точное количество неизвестно).

Ежегодно количество оружия, находящегося в частных руках, увеличивается на 4.5 млн. стволов. Таким образом, американцы обладают крупнейшим в мире частным арсеналом.

По статистике Национального Фонда Стрелкового СпортаNational Shooting Sports Foundation, в США проживают 18.5 млн. охотников. Охотником может стать любой человек, достигший 16-летнего возраста.

По данным Министерства Финансов СШАDepartment of the Treasury за 2002-2003 годы, в стране насчитывается более 1.7 тыс. лицензированных производителей и около 740 лицензированных импортеров огнестрельного оружия. В 2002 году производители поставили в магазины более 1.4 млн. пистолетов и револьверов и около 2.7 млн. винтовок, ружей и дробовиков.

Вторая Поправка к Конституции США (принята в 1791 году) гарантирует право американцев владеть огнестрельным оружием. Существует ряд федеральных законов, которые регулируют порядок владения и использования огнестрельного оружия, однако большую часть правил такого рода устанавливают отдельные штаты США.

Нещодавно у російських спеціалізованих виданнях з’явилося повідомлення про відкриття “хоролугу” – бойової криці давніх слов’ян, надсучасного класу нікелевмісного металу. Секрет його виготовлення був відомий лише слов’янам-русинам. Згодом його забули так міцно, що сучасним відкривачам навіть видали патент.

Припущення, що “мечі і списи харалужі”, згадувані у “Слові о полку Ігоревім”, кувалися саме тут, було висловлено ще 1966 року львівським професором Савкою. Представники офіційної науки сповна нареготалися з приводу “антиісторичності” припущення і… забули про Харалуг.