27 декабря в развлекательном комплексе «Арена Entertaiment» состоялись торги, на которых были выставлены на продажу свиньи-участницы акции Pig Parad-2007. По итогам аукциона, наибольшая сумма – 10000 евро – была заплачена за свинью «Идеальная игрушка», оформленную главой наблюдательного совета «Партнер-банка», президентом ФК «Десна» Алексеем Савченко. Покупателя лота – главу Гостелерадио Украины Эдуарда Прутника – привлекло оригинальное оформление: декоративная свинья украшена многочисленными детскими игрушками.

Сьогодні Віталій Журавський прокоментував «Вибори.org» заяви Юрія Луценко стосовно перевиборів мєра міста Києва. За його словами Луценко може стати мером Киева тільки за умови «що обиратимуть психічно хворі люди та пацієнти психоневрологічних диспансерів». 

«В правових Європейський державах, з побудованим громадянським суспільством, претендентом в кандидати до парламенту обов’язково проходить медичне обстеження нарколога та психіатра, і лише після цього вирішується питання про реєстрацію цієї особи як кандидата в депутати», - сказав Віталій Журавський. Він також додав, що «якби така ж норма була і в українському законодавстві, Луценко був би позбавлений права бути кандидатом в депутати».
Віталій Журавський наголосив: «Наявність в виборчому списку під першим номером такого «фрукта», як Луценко, понижує рейтинг цієї політичної сили та завдає удар по тим державотворцям та патріотам, які э в списку виборчого блоку «Наша Україна». 

Заступник Київского міського голови також сказав, що у нього виникає впевненість, що Луценко – пацієнт психіатра. Він також додав, що діагноз треба ставити негайно і позбавляти його через суд політичної дієздатності, тобто активного виборчого права, як це роблять з психічно хворими людьми.

Савік Шустер уже не перший раз і не перший рік займається клонуванням фальшивок. В інтерв’ю газеті "Бульвар" він розповідав, що підробляв у Афганістані в інтересах американської пропаганди газету "Красная Звезда" під час інтернаціональної місії Радянської Армії. Потім були інші фальшування - кажуть, що саме він найбільше допомагав вірним путінцям відформатувати свій каналі в Росії, де він працював. Сьогодні Савік Шустер в Україні, і тепер ми думаємо звідки взялася ця зірка.

Не відкидаючи професійності та майстерності Шустера - адже і клонована "Червона Зірка", і "Свобода Слова" виконані чудово, тим не менш його моральні норми викликають запитання. Зрозуміло, що на ICTV, до Пінчука Шустер прийшов роботи саме політичну передачу, яка мала спрацювати передусім в інтересах власника каналу. І вона свою роль виконала. Це не була жорстка ангажованість - запит був в іншому - довести аполітичність та корисність Пінчука для вузького кола української еліти. Пінчука зрештою не посадили, хоча за його ігри з державної власністю він на це заслуговував. А Шустер захотів більшу винагороду. В кулуарах кажуть, що Шустер з переходом на «Інтер» отримав у два рази більшу оплату, що тепер напевне сягає 50-60 тис.долл. на місяць.

Ми не будемо далі рахувати гроші Шустера, скажемо краще про конфлікт між «Інтером» та «ICTV». На «Інтер» прийшла команда Хорошковського, яку очолює Володимир Грановський, майстер підкилимної боротьби та провокацій. Саме він та його контора відповідали на фальсифікованих президентських виборах 2004 року за брехливі листівки проти Ющенка. Саме він контролював склади з цією продукцією на ВДНГ у Києві. Так що методів Грановському та його команді не позичати. Тепер до цих майстрів фальшивих листівок приєднався і Савік Шустер - як кажуть в народі - "який їхав, таку й здибав".

Але менше з тим. Зараз в розгарі конфлікт між колективами «Інтеру» та «ICTV», і нижче ми приводимо публікації з сайту "Телекритика", де про Шустера висловлюються колишні його співробітники. Наприкінець скажемо у вступному слові від редакції єдине - сама назва передачі "Свобода Слова" - клон з назви радіостанція "Свобода", де тривалий час працював наш герой.

Привычные мешки и узлы макулатуры, ежедневно поставляемые на пункты сбора вторсырья, так бы и не привлекли внимания Юрия К., (настоящие имя которого по понятным причинам не разглашается) если бы не фамилия отпечатанная на пожелтевшей от времени бумаги - «Личная медицинская книжка» М.Ю.Бродского 05.04.59 года рождения, проживающего в Киеве, директора частного предприятия «Томпо». По всей вероятности, кто-то из очень рачительных работников психоневрологической клиники посчитал глубоко нерациональным уничтожение личных дел пациентов Киевской психоневрологической клинической больницы №1 и распорядился ими на свое усмотрение. Конечно, нельзя с полной уверенностью идентифицировать карточку «душевнобольного» с личностью известного и авторитетного украинского политика Михаила Бродского, но оставить без внимания СМИ и общественности данный факт не считаем возможным.

Справочно: (Согласно инструкции МОЗ Украины №16-30-07 от 13.07.92 г. личные дела пациентов снятых с учета, должны сохранятся в течении 10 лет после чего подлежат уничтожению). Но воистину нет в нашей стране такой конфиденциальная информации, которая рано или поздно не попала бы на пункт сбора вторсырья, куда и была сдана медицинская книжка Бродского М.Ю. на что и обратил внимание бдительный приемщик макулатуры.

Возникновение дедовщины интересно тем, что появилась она практически мгновенно, и сразу приняла формы довольно развитой субкультуры. Является ли это закономерным для солидарного общества, результатом ошибок руководства, результатом действий деструктивных сил или же следствием стечения случайных обстоятельств - в этом предмет настоящего исследования. Дедовщина, как явление, легализующее угнетение одними людьми других, в миниатюре предварила более глобальный сдвиг в по этому же направлению, совершенный уже всем советским обществом в процессе “перестройки” и разрушения СССР.

Сегодня почему-то подавляющая часть молодых людей считает армейскую дедовщину чем-то характерным для Cоветской Армии в течение всего времени ее существования. И очень удивляются, когда впервые слышат о том, что до 1969-1970 года такого явления не было в массовом масштабе. Расспросы более старших поколений дали дату первых упоминаний о появлении неуставных взаимоотношений где-то около 1970 года.

Нередко наблюдалось, что представители старшего поколения, служившие в армии до начала 50-х годов, категорически отказывались верить в существование дедовщины.

Серийными убийцамиserial killer в США называют преступников, которые убивают многих людей на протяжении долгого времени. Между убийствами часто проходит достаточно большое время, во время которого убийца ведет совершенно обычный образ жизни (криминологи Харви КлеклиHervey Cleckley и Роберт ХэйрRobert Hare назвали это состояние "маской святости"). В подобных убийствах часто присутствует сексуальный мотив. Жертвы подобных убийц часто имеют между собой нечто общее - пол, возраст, профессию, расу, возраст и пр.

Колин ВилсонColin Wilson и Дональд СиманDonald Seaman,авторы книги "Серийные Убийцы" The Serial Killers, отмечают, что серийных убийц отличают от "массовых"mass murderer, которые убивают много людей за один раз (именно "массовым" убийцей является студент, недавно устроивший бойню в Вирджинском Технологическом Университете), и "неистовых убийц"spree killer, которые убивают много людей на протяжении определенного времени (от нескольких часов до нескольких дней), но делают это бессистемно. В отличие от "массовых" и "неистовых", серийных убийц, как правило, вычислить крайне сложно и во многих случаях они совершают преступления долгое время.