ВИЗНАЧЕННЯ ДРУКАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Друкування – це багатократне отримання зображень з заданими параметрами якості шляхом переносу фарби з друкарської форми (безпосередньо або через проміжну поверхню) на матеріал, що задруковується. Зображення, яке при цьому отримується, називається відбитком. На відміну від інших способів розмноження інформації процес друкування не може бути безфарбовим і, як правило, не пов’язаний з виникненням в матеріалі незворотніх деформацій, а передбачає обов’язкове використання фарбового шару, який розщеплюється між фарбонесучою (формною або проміжною) і фарбосприймаючою поверхнями. Отже, при вивченні процесу друку необхідно перш за все розглядати перенесення фарби з форми на поверхню, що задруковується. Саме у взаємодії фарби з сприймаючою поверхнею полягає суть будь-якого друкарського процесу, і саме вона напротязі десятиріч є основним об’єктом досліджень.

Исполнилось 85 лет Азе Алибековне Тахо-Годи - доктору филологических наук, заслуженному профессору МГУ им. Ломоносова, спутнице жизни и хранительнице творческого наследия последнего философа Серебряного века Алексея Федоровича Лосева.

Аза Алибековна и сегодня продолжает преподавать на филфаке МГУ, где работает уже более пятидесяти лет (и тридцать четыре года заведовала классическим отделением). Обозреватель "Русского журнала" встретилась с Азой Алибековной у нее дома, на Арбате. Там, где она прожила долгие годы с А.Ф.Лосевым и где теперь, благодаря ее стараниям, находится "Библиотека истории русской философии и культуры "Дом А.Ф.Лосева"


"Апология Сократа", Рафаэль Клейнер и Дом актера

"Русский журнал": Аза Алибековна, только что вышла полная библиография ваших научных трудов, насчитывающая 751 работу. В ней - ваши монографии, посвященные античной литературе и философии, учебники, переводы, воспоминания; работы, написанные совместно с Лосевым; ваши книги и статьи о нем. Что же все-таки для вас является главным?

Книжки - одне з найбільших джерел духовності будь-якої нації. Україна має надзвичайно багату історію книгодрукування. Започатковане в Германії Гутенбергом, друкарство поширилося Європою, а далі й серед слов’янських народів - чехів, українців, білорусів та ін.. Перший український друкар - Швайпольт Фіоль, німець за походженням, видрукував перші українські книжки - Октоїх та Часословець ще 1491 року. За Івана Федорова друкарство набуло ще більшого розвитку. Серед дослідників точаться суперечки щодо його походження. Одна з версій - його справжнє прізвище Федорович. Його діяльність стала дороговказом у слов’янському книгодрукуванні.

Отже, ми маємо багату історію видавництва книг, прекрасні видавничі традиції. Потрібно не зупинятися на досягнутому, а йти вперед, робити нові звершення.

Докладне вияснення історії нашого друкарства має для нас, українців, велике значення, бо якраз воно особливо яскраво підкреслює стан нашої давньої культури, якраз воно показує, якими культурними були ми в старовину. Стан нашого давнього друкарства давав нам тоді повну змогу не тільки займати почесне місце серед цілого слов′янського світу, але й дорівнюватися технікою своїх видань культурним народам Європи.

Пресса: работа над ошибками

Питання паперу було, є й буде актуальним ще протягом певного часу, оскільки на даному етапі розвитку науки й техніки ще не придумали йому достойного замінника в нашому повсякденному житті і в поліграфічному виробництві зокрема. Хоча зараз друкування проводиться на різноманітних матеріалах, основним серед них все ж таки залишається папір. При теперішній різноманітності способів друку, важливою проблемою постає дослідження впливу складових паперу на якість друку, тобто й кінцевої продукції. Звичайно ж в нинішніх ринкових відносинах, важливим є розроблення таких видів паперу, склад яких був би як можна більш економічно вигідним, вигляд – як можна більш привабливим, а можливість якісного друку – якомога більш вищою.

Папір – тонкий листовий матеріал, який складається в основному з переплетених і скріплених між собою рослинних волокон. Крім волокнистого матеріалу для надання паперу необхідних властивостей в його склад можуть вводитися наповнювачі, проклеюючі і фарбуючі речовини, деякі спеціальні домішки.

Папір – листовий матеріал масою 1 м2 до 300 г. Він складається переважно з рослинних волокон, пов’язаних між собою силами поверхневого зчеплення; в склад паперу можуть входити хімічні волокна, проклеюючі речовини, мінеральні наповнювачі, пігменти і барвники. Папір з необхідними властивостями отримують спеціальним підбором і певною обробкою волокнистих матеріалів.