Есть депутаты – людьми их назвать сложно, - которые бесконечно меня удивляют своей способностью выживать. Всех ото всюду. Куда такой депутат не попадет – сразу же начинается синдром кукушки. Тех, кто рядом, из гнезда вытолкнуть, а тем, кто сверху, начальству – погромче кричать, требовать еды и демонстрировать преданность.

И тут же вечный сидром подкидыша. Такой депутат прячется в щели, и вечно, и неудачно мечтает, что придет его время. А чтоб его будущему успеху никто не мешал, начинает гнойные дела творить вокруг себя.

Депутат Василь Горбаль всегда румяный и розовощекий. Вот что в стране вокруг не происходит – ему всегда хорошо. А может ему сделать больно? Ведь заслужил, тем, что творит в городе, и в городской организации Партии Регионов, которую по недоразумению возглавляет. Давайте посмотрим вместе – места в партийных списках продает, земли нагреб, ничего толкового за все время не сделал, и еще «воняет».

Коли людей кидають це закінчується поганим. В піврічному протистоянні Луценка та Кириленка два роки назад головним аргументом були свідчення Пенчука, в якого Колесніков ніби забрав акції «Білого Лебедя». Я особисто вірю, що саме так Колесников і вчинив, особливо з огляду на те, як донецькі ведуть свій бізнес в іншій Україні. Однак Луценко не зміг довести цю резонансну та політичну справу до кінця, а потім взагалі покину свідка напризволяще без жодного захисту чи підтримки. І справді це ж вироблений матеріал.

І така модель поведінки та мислення Луценка дуже схожа на почесного голову НУНС. А саме не довести справу до кінця, а людей кинути напризволяще. Тепер з Пенчуком попрацювали потрібні люди, і він звинувачує Луценка в тому, що той вчиняв на нього тиск з метою вибити потрібні для себе свідчення. 

Дещо підзабуте протистояння Борис Колесніков - Юрій Луценко знову може стати актуальним. У вівторок головний свідок у справі Колеснікова Борис Пенчук раптом вирішив змінити свідчення і звинуватив Луценка в тиску, шантажі і інспіруванні справи проти регіонала.

Хроніка справи

Все почалося в квітні 2005. Тоді один з найближчих соратників Ріната Ахметова, голова Донецької облради Борис Колесников був затриманий органами прокуратури. Причиною стала не справа про сепаратизм, фігурантом якої він проходив, а факт здирництва, який, нібито, мав місце з боку Колеснікова.

Як виявиться, мова йшла про вимагання акцій універмагу "Білий лебідь", яким володіла родина Пенчуків. Кримінальна справа була порушена за свідченнями сина постраждалого Бориса Пенчука.

Дострокові вибори до парламенту закріпили нову тенденцію в Партії регіонів.

При перегляді списку новообраних депутатів-регіоналів головним враженням є те, що Рінат Ахметов значно підсилив свій внутрішній вплив. Група людей з депутатськими значками, яка підконтрольна і солідарна з власником клубу "Шахтар", стане ще більш чисельною.

Але насправді ситуація змінилася не настільки лінійно.

Раніше думка Ахметова і його партнерів була домінуючою в Партії регіонів. Групи, яка за своїм потенціалом могла би конкурувати з найбагатшим українцем і висловлювати іншу точку зору, просто не існувало. Тепер же такі люди в Партії регіонів з′явилися.

За підсумками виборів свій вплив на Януковича формалізувала команда Дмитра Фірташа – олігарха, який уже п′ять років заробляє на сумнівних схемах поставок газу до України.

Досі не зрозуміло, чи є Фірташ самостійним гравцем, або ж він представляє інтереси ще більш впливових сил у газовому бізнесі.

Однак ясно, що оточення Фірташа дедалі глибше інтегрує до себе Януковича. За грошами вони давно обійшли Пригодського і Клюєва. По-суті, тільки Фірташ і його люди в разі конфлікту Янукович-Ахметов зможуть надати прем’єру співмірні фінансові ресурси.

Если посмотреть на официальную биографию Горбаля, совсем не понятно, откуда у него самих лишь часов на миллион долларов. Обычный себе серый толстый львовский мальчик, которому родители помогли вступить в Институт международных отношений. По окончании обучения едет наш Вася работать в Бундес - якобы в банк, якобы на зарплату в 7 тысяч марок. Верится с трудом - таких зарплат к тому времени в ФРГ в банках просто не было, особенно для студентов из СССР. Но дальше судьба молодого менеджера ниже среднего звена удивительным образом изменяется. Он возвращается в Украину. На скромную зарплату чиновника в Минэкономики. Почему? С математикой, как мы знаем, у него же все хорошо. Догадаться, я думаю, не трудно. Чиновники у нас на одну зарплату не живут. Собственно, в 90-х годах у нас начинается интересная жизнь. Деньги можно делать из всего, если есть наименьшие возможности. Это тебе не стабильная зарплата в немецком банке с возможностью повышения лет через 5. Это шанс избежать судьбы менеджера среднего звена. Дальше Горбаль знакомится с Бакаем, который к тому времени уже заработал свой первый миллион махинациями на газе. О нравственности тех заработков, и об их соответствии уголовному кодексу говорить сейчас не стоит - все и так понятно. Отдавать те деньги, все ровно пришлось нам с вами, как законопослушным налогоплательщикам. Что должен был сделать Вася Горбаль Бакаю, чтобы тот подарил ему за несколько лет знакомства целый банк? Думаю, ответ на этот вопрос могут дать лишь эти двое людей. Сомневаюсь, что мы когда-нибудь об этом услышим. Это уже выходит за пределы дружбы. Даже страстной однополой любовью такого не объяснишь. Впрочем, по одной из версий, Бакай не подарил Горбалю краденный у Нефтегаза Укргазбанк, а просто переписал на него акции из соображений безопасности. По джентльменскому соглашению. В пользу этой версии свидетельствует и тот факт, что всерьез о Горбале начали говорить лишь тогда, когда Бакай растворился в белокаменной. До этого он был в надежной тени своего старшего и более опытного друга. Отношения у Бакая с Горбалем были на самом деле странными. Некоторое время после исчезновения Бакая из Украины Горбаль даже высказывал сожаление по поводу потери друга и всячески убеждал прессу в своей верности Бакаю. Однако, именно в 2005 году проходят первые его публичные акции. И именно тогда благосостояние Горбаля стремительно начинает возрастать. Из яйца, которое Бакай положил в корзину партии регионов, Горбаль вдруг сам превратился в игрока, который может раскладывать уже свои яйца и ставить свечки. Просто совпадение? Или может, устраненный из Украины Бакай больше не смог контролировать своего друга и тот назначил себя наследником части Бакаевых денег? Словом, король умер, да здравствует король. Горбаль перестает подражать Бакаю, остается лишь внешнее сходство.

"Индустриальный союз Донбасса": кровавые следы на металле
Криминально-газовый бульдозер

Вместо эпиграфа:
«В приказном порядке мне было сказано, чтобы 28 предприятий перезаключили свои договоры вместо “Итеры” на “Индустриальный союз Донбасса”, учредителями которого являются коммерческие структуры, приближенные к губернатору. Подсчитав, что мариупольские предприятия при этом теряют 1,5 млн. долларов, я отказался, и в феврале 1996 года началось следующее: если ты не будешь делать то, что тебе говорят, мы дадим команду правоохранительным органам, и тебя вывернут наизнанку. Или убьют…»

Михаил Поживанов, экс-мэр Мариуполя, «Приазовский рабочий», 14 июня 1996 г.

История Индустриального Союза Донбасса подтверждает тезис о том, что иные преступления столь громогласны и грандиозны, что мы оправдываем их и даже прославляем. Сейчас обсуждать грехи молодости украинских миллиардеров не в моде. На экранах телевизорах группа фигурирует как один из форвардов украинской промышленности, а его менеджеры представляются не иначе как надежда новой формации бизнесменов.

Представляем вашему вниманию подбор точек зрения о выдающемся специалисте в области ЖКХ и строительства, вице-премьере Владимире Рыбаке.

Точка первая - позитивная.

Владимир Рыбак пользуется заслуженным авторитетом, как у премьер-министра, так и у президента. Он владеет искусством общения с представителями разных политических сил.

В сфере строительства и ЖКХ, которую он курирует, Рыбак – не новичок, поскольку свои знания получил на микроуровне – в городском хозяйстве Донецка. Нынешняя должность Рыбака – это не только дань уважения к нему со стороны Януковича, но и  констатация того, что кадровая скамья в нынешней власти коротка.  

Після поразки на президентських виборах 2004 року команда Віктора Януковича любила звинувачувати "помаранчевих" у масштабному використанні передвиборчих технологій.

Проте вже через рік Партія регіонів пішла тим самим шляхом, інтенсивно нарощуючи "технологічні" м’язи. Тепер регіонали балотуються на дострокових виборах за усіма правилами політичного маркетингу.

До редакції "Української правди" потрапив план Партії регіонів – "Презентація стратегії парламентської виборчої кампанії-2007". Документ нагадує стратегію виводу певної продукції на новий ринок. 

У презентації стратегії наведено порівняльну таблицю, де вказані результати голосування на минулих парламентських виборах 2006 року та цифри, які Партія регіонів планує завоювати на цих виборах.

Масштаб задуманих змін вражає. Так, партія Януковича планує покращити свій результат в середньому майже на 2%, або на 315 тисяч голосів, у Південно-Східному регіоні, куди входить Крим, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Харківська області і Севастополь.

Щодня чуємо по всіх каналах: «Партія регіонів… Партія регіонів…» А що воно таке? Що воно за утворення? Утворення кого, чого? 

Партія промисловців і підприємців – зрозуміло кого, й зрозуміло чого вони… Партія зелених – також нема питань: зібралися зелені хлопці, яким подобається цей колір, та й об′єдналися у партію. Бо й справді – добре бути зеленим серед зелені! 

А що (чи хто) буде зверху в партії, ключовим словом якої, її головною суттю і центральним поняттям є оці регіони? Мені важко побачити зв‘язок між двома поняттями – партія і регіони. 

То може зв′язати нам допоможуть тлумачні словники і основоположні документи нашої держави? Почнемо з класики. «Словарь иностранных слов», Москва, 1955, такого слова – регіон – не вміщує. Може тоді ще не було регіонів? Натомість на стор. 594 розкривається зміст такого поняття, як регіональний (від лат. regionalis – обласний), тобто такий, що відноситься до якоїсь області, частини країни, або групи країн.

По розмовам, які ходять в кулуарах Верховної Ради, зміни в образі Раїси Богатирьової не подарунок долі - а тривала робота над собою. Як стало відомо журналістам, операція на обличчі лідера фракції Партії регіонів Раїси Богатирьової коштувала 150 000 євро, або близько мільйона гривень. Раїса Богатирьова є гінекологом за освітою і обрала найкращих пластичних хірургів. 

У результаті операції, яка відбулася в лютому 2007 року і вразила журналістів своїм результатом, у Богатирьової зникли мішки під очима зникли, друге підборіддя й припухлість щік, а куточки губ піднялися. Також зникли зайві кілограми. Як тоді стверджувала прес-секретар фракції Партії регіонів Людмила Харів, секрет краси Раїси Богатирьової полягав у тому, що «вона по-новому глянула на світ». Раніше журналісти сфотографували модне авто Богатирьової марки Porsche Cayenne Turbo, яке теж коштує близько мільйона гривень, або 140-150 тисяч євро (http://tabloid.com.ua/news/2006/11/24/1099.htm). 

Хоча Раїса Богатирьова до останнього часу була почесним головою Тендерної палати України, її власна офіційна декларація про доходи не передбачає такого розміру витрат. Водночас, її син, депутат Київради Олександр Богатирьов відомий тим, що неодноразово в Києвраді намагався поставити питання про виділення 240 гектарів у Конча-Заспі під Києвом ООО "Лісове містечко", яке нібито повинне було обслуговувати заповідник.

Тимошенко

Основным аргументом сторонников Тимошенко является ее непримиримая борьба с олигархами. По мнению группы поддержки лидера БЮТ, она (цитирую) «… выкручивала руки олигархам» и в этом преуспела. Я не знаю, кому Тимошенко скрутила руки. Не видела ни одного пострадавшего олигарха. Таких, нет. Даже в истории с Криворожсталью, ей и Ахметов и Пинчук просто отдали комбинат, не потеряв при этом ни копейки. Более того, Ахметов купил себе такой же комбинат в Польше и процветает, в то время как правительство Тимошенко вместе с Президентом не в состоянии отчитаться – куда же делись деньги от продажи этого предприятия. Но я хотела бы акцентировать внимание на второй стороне «выкручивания рук», которую почитатели оппозиции упрямо не хотят видеть.

Во-первых, так называемое «выкручивание» не является персональной визитной карточкой Тимошенко. Это, прежде всего, одна из форм экономической политики, которую она сделала своим брендом. Эта политика ВСЕГДА и на всех этапах своей реализации сужала возможности и условия для развития мелкого и среднего бизнеса. Мы все заплатили за это «выкручивание» собственными возможностями становиться богатыми. Сегодня у молодежи таких возможностей практически нет, потому что Тимошенко и такие как она боролись не с олигархами, не с теневой экономикой и не с отсутствием правил честной игры. Они боролись против конкретных персон, вставая на сторону тех (таких же), кто нуждался в подобных борцовских качествах.

Послевыборные конфигурации – предмет дискуссий и переговоров еще до начала внеочередной избирательной кампании в украинский парламент. Главный предмет переговоров – условия участия в формировании нового правительства и распределение портфелей. В последнее время наиболее активизировались «консультации» между Партией Регионов и «Нашей Украиной». И, прежде всего в этом заметны действия людей Ахметова.

Разговоры о возможном парламентском объединении двух противоположных политических сил – Партии Регионов и «Нашей Украины» идут с момента прошедших выборов в Верховную Раду в 2006. Но Виктор Янукович, в связи с напряженностью личных отношений с Ющенко, не смог вовремя это сделать после парламентских выборов в 2006 году. Это было крайне невыгодно Ахметову, и одновременно породило парламентский кризис, который привел к сегодняшним перевыборам. Единственным выходом для Ахметова стал перевод будущей парламентской фракции под свой контроль с тем, чтобы, в конце концов, лично договариваться с Ющенко. Не секрет, что у Ахметова хорошие личные отношения с почетным главой «Нашей Украины», и он не единожды рассматривался как очень вероятный спонсор помаранчевой президентской партии.

Наближення виборів, до яких залишається два місяці, змушує регіональну еліту – мерів, голів місцевих державних адміністрацій, директорів, бізнесменів – визначатися у своїх політичних симпатіях і активно думати на тим, як забезпечити собі умови для комфортного існування після обрання нової Ради.

Прагнучи кращого, сильні світу цього намагаються не помилитися з вибором. При цьому вони виходять з того, що дозволяє їм власні мораль, виховання і життєве кредо. Приклад вагань столичного мера, який був депутатом від "Нашої України", а нині дедалі виразніше хилиться у бік "Партії регіонів", дуже промовистий.

Масштаб ставок, які постали на кону напередодні парламентських виборів, змушує Черновецького правильно розставити акценти у відносинах із старшими товаришами. Порвавши з "Нашою Україною", по парламентському списку якої Черновецький пройшов до парламенту минулого року, градоначальник здійснив тривалий і успішний дрейф у сторону регіоналів.

Сьогодні вже цілком зрозуміло, що ситуативна більшість в Київраді та привид майбутніх виборів чудом утримують Черновецького на посаді. Всупереч законам фізики, Черновецькому вдається уникати лобової критики з боку ворогуючих таборів – президентського і прем’єрського, – щоразу проскакуючи між краплинками.

Не секрет, что рядом с названием «Партия Регионов» часто можно увидеть слова «клан», «группировка»… Звучит, в устах самых смелых граждан и слово «мафия», если не в прямом, криминальном, то в нарицательном значении этого слова. 

Вероятно подбор первой пятерки списка ПР – мощная Пи-Ар акция призванная развенчать этот миф. Почему? Да потому что с времен зарождения «коза ностры» на Сицилии, до недавних «бригадных» перестроечных времен все, от Аль Капоне до ученика младших классов, знали – «мафия» и «предательство» понятия несовместимые. В основе любого образования претендующего на одиозное слово «мафия» лежит понятие круговой поруки. Любая, самая могущественная криминальная империя рассыпается в прах, если одно из звеньев цепочки дает слабину.
Ведущую популярной программы поместили бы в психиатрическую клинику, если бы ее шоу стало политическим, а участниками – первые лица списка ПР. Она бы просто не смогла определить «кто самое слабое звено». Такое ощущение, что кандидаты подбирались внедренными в политсовет Партии Регионов диверсантами из ЦРУ.
Потому как за каждым из «лиц» тянется шлейф не просто громких, а очень громких скандалов связанных именно максимально циничными «кидками» как своих избирателей (что в Украине давно уже никого не удивляет), так и своих однопартийцев.

„Біда прийшла страшна в країну. Страшно за наше життя, за наших дітей. Нас хочуть зробити рабами. І біда ця йде від Ахметова і Януковича”, - заявляють потерпілі від переслідування та побиття жителі Павлоградщини з Донецької області

1 серпня 2007 року у шахтарському містечку Тернівка, на Дніпропетровщині міліція жорстоко побила людей, які працювали на териконах шахти Самарська, відбирали вугілля, яке вони потім здавали у спеціальні пункти прийому.

2 серпня, група мешканців Тернівки Павлоградського району в кількості 42 осіб, які постраждали під час побиття прибули до міста Києва.

Як повідомили мешканці Тернівки у зв’язку з закриттям шахт, відбір вугілля з териконів – єдине джерело доходів. Завдяки такій діяльності одна людина могла отримувала в середньому 35 грн. в день. Як повідомила одна з потерпілих під час побиття Вікторія Кузьмінова, орієнтовно на початку червня цього року, невідомі особи заборонила людям вибирати породу з териконів без жодних пояснень. Єдиною їх вимогою було: «або ви працюєте на нас, і віддаєте 60% вашого доходу, або не будете мати доступу до териконів». Вони також повідомили, якщо люди не підуть з терикону, то на наступний день будуть бійці, які виженуть людей. За словами Вікторії Кузьмінової, люди отримали попередження: «якщо ви переступите канаву перед териконами, ми будемо в вас стріляти».

Проблеми, які роз’їдають зсередини Партію регіонів, не менші, ніж у помаранчевих. Але особливість політичної культури донецьких у тому, що вони не спливають на поверхню. 

Історія зі скликанням позачергової сесії парламенту проявила внутрішній розкол у Партії регіонів. Головна лінія конфлікту пролягає між керівником штабу на виборах-2007 Борисом Колесніковим і керівником тіньового штабу-2004 Андрієм Клюєвим.

Зараз однією з ключових втрат Клюєва стало усунення від фінансових потоків Партії регіонів. За словами джерел у таборі його опонентів, було виявлено не завжди коректне поводження з грошима партії.

Конкуренція між Клюєвим і Колесніковим зрозуміла, оскільки начальник штабу – це не лише касир, але і людина, яка перебуває в постійному тандемі з Віктором Януковичем. Посада штабного керівника є потужним трампліном для підвищення після виборів.

Як розповідають джерела в секретаріаті президента, Клюєва вони не бачили давно, бо півроку тому він втратив мандат на переговори від імені Партії регіонів. Тоді як Колесніков, наприклад, приїжджає не тільки на Банкову, але навіть у "Бориспіль", коли там відбуваються зустрічі Ющенка і Януковича.

Юлия Тимошенко и Ян Табачник - соседи: их офисы расположены бок о бок на улице Туровской, так что при желании Ян Петрович может желать Юлии Владимировне доброго утра или доброй ночи, чуть ли высунувшись из окна. Но не желает. Судя по всему, они даже не знакомы. О Юлии Тимошенко Табачник говорит сдержанно, хотя и хлестко – в смысле, как о политике.

Своим другом Ян Табачник называет сегодня Виктора Януковича. Говорит, что за политику не держится, что собирается на выборы в списке Партии регионов и в дальнейшем хочет заниматься вовсе не культурой, а борьбой с коррупцией.

Былые теплые отношения с Президентом Леонидом Кучмой объясняет тем, что ничего у него не просил и ничем ему не обязан. А вот в Викторе Ющенко, говорит, разочаровался, хотя в свое время они даже дружили семьями и ходили друг к другу в гости…