Епіграфом до однієї зі статей на Українській правді стали слова відомого колись політика Володимира Литвина про те, що народу ліпше не знати, як робиться ковбаса та українська політика. Особисто в мене цей вислів викликав двоякі відчуття – і сміх, і гріх. Відверта фраза про рецептуру говорить сама за себе: якщо у м’ясі знайдеш щось гірше за саме м′ясо, то що вже говорити про політику. Адже кому-кому, як не шановному Володимиру Михайловичу мають бути відомі всі рецепти виготовлення улюбленого народного продукту та політичних махінацій. 

Залишивши позаду вибори та сподівання потрапити у м’яке крісло спікера, Володимир Литвин продовжив свою кар’єру науковця. Тепер із захопленням розповідає як добре встигати перечитувати товсті журнали, поповнювати власну бібліотеку унікальними виданнями і запитувати шановний політикум, як там він без нього. 

….Без нього Ющенко зрадив свій народ, підписавши Універсал єдності, без нього Мороз зрадив і народ, і партію, і всіх підряд, ввійшовши до Антикризової коаліції і зайнявши «його» крісло спікера парламенту, без нього Тимошенко дзигою обкрутилася навколо всіх і проголосувала опозиційний закон для себе та інший для посилення статусу Кабміну. Останнє чи не найбільше могло вразити політика Литвина – він сам неодноразово діяв так, що потім журналісти і політологи ламали голови над алогічністю цих вчинків.